Внутренняя политика:1.Поддержка англиканской церкви.
Восстановление верховенства королевской власти над церковью в 1559 г. -Принятие в качестве основы англиканской церкви нового очищенного кальвинистского вероучении («39 статей», 1571 г.; от кальвинизма – абсолютное предопределение, священное писание – единственный источник веры, от католицизма – учение о едино силе церкви). 2.Проведение политики протекционизма -Основание торговых кампаний «купцов-авантюристов» на акционерной основе; 1581 г. – Левантийская компания, 1600 г. – Ост-Индская компания). -Основание Лондонской биржи (1571 г.)
Внешняя политика: .Противостояние с Испанией. Открытая поддержка Англией Нидерландов. 1587 г. – казнь шотландской королевы католички Марии Стюарт, как повод для начала военных действий против Англии со стороны Филиппа II Испанского. Формируется флот из 134 кораблей и 20 тыс. чел. 1588 г. – уничтожение испанской Непобедимой армады. 1596-1597, 1599 г. – новые нападения испанцев на Британские острова Результат: Испания теряет гегемонию на море. 2.Захват колоний. 1584 г. – основание первой английской колонии Виргиния сэром Уолтером Райли.
Да потому ,что в годы ее правления расцвела Англия. Ее культура, Мировая Арена, Войска, Торговля и т.д. Это расцвет Англии.
Га́лицько-Воли́нське князівство, або Ру́ське королі́вство (лат. Regnum Russiæ[1] / Rusie[2]) — середньовічна монархічна держава у Східній Європі. Існувало у 1199—1349 роках. Керувалася князями і королями із династій Рюриковичів, П'ястів та Гедиміновичів. Утворене волинським князем Романом Мстиславичем внаслідок приєднання Галицького князівства у 1199. Після коронації Данила Романовича у 1253, стало Руським королівством, спадкоємцем Київської династії, продовжувачем європейських, руських політичних і культурних традицій.
Одне з найбільших князівств періоду феодальної роздробленості Русі. До його складу входили Галицька, Перемишльська, Звенигородська, Теребовльська, Володимирська, Луцька, Белзька, Холмська та Берестейська землі, Пониззя (пізніше Поділля) а також територія між Східними Карпатами, Дністром і Дунаєм — Шипинська та Берладська землі, на яких згодом виникло Молдавське князівство.
Проводило активну зовнішню політику в Східній і Центральній Європі. Головними ворогами (конкурентами) були Польща, Угорщина, з середини XIII століття — Золота Орда і Литва. Для протидії сусідам неодноразово укладались союзи із католицьким Римом і Тевтонським Орденом.
Занепало внаслідок династичної кризи, надмірно сильні позиції боярської шляхти у політиці. У 1340 році, у зв'язку зі смертю від отруєння останнього повновладного правителя князівства Юрія ІІ Болеслава Тройденовича, розпочався тривалий конфлікт між сусідніми державами за галицько-волинську спадщину. У 1349 році королівство перестало існувати як єдина політично ціла одиниця: Галичина була поглинута сусіднім Польським королівством, а Волинь поступово інкорпорована Гедиміновичами до Великого князівства Литовського після смерті останнього руського короля та волинського князя Любарта. Угорщина не визнала зайняття Галицької землі Польщею у 1387 р. У 1434 році на його території було створено Руське, а в 1462 — Белзьке воєводство.
Объяснение: