Топо́нім (від грец. топоним — місце і грец. όνομα — назва) — назва місцевості, регіону, населеного пункту, об'єкту рельєфу, будь-якої частини поверхні Землі, тобто географічна назва.
Для назв населених пунктів — міст, селищ, сіл тощо — прийнято крім загального терміна «топонім» вживати термін ойконім; для назв водних об'єктів (річок, озер, морів) — термін гідронім; для об'єктів рельєфу, тобто об'єктів орографічних (гір, хребтів, горбів, долин, плато, низовин, гірських ущелин та інших) — оронім[1].
Назви місць (тобто топоніми) часто даються автохтонним населенням певної території, для якої кожний з топонімів несе смислове значення. Завдяки цьому можна встановити, наприклад, що на певній території колись проживав народ, що відрізняється від того, який живе там на теперішній час. Тобто, топоніми часто характеризують територію з точки зору тих народів, які колись населяли ту чи іншу місцевість.
Объяснение:
Відповідь: Василий Лупу поддерживал тесные отношения с Польшей. Хмельницкий же нуждался в устранении возможной угрозы от молдавского господаря и начал переговоры с султаном о передаче молдавского престола украинскому гетману, обещая пойти на союз с Турцией, однако султан не доверял Хмельницкому. В 1650 году Хмельницкий умело использовал конфликт между Молдавией и татарами, вместе с ними вторгся в княжество и занял Яссы. В. Лупу был вынужден заключить мир с Хмельницким. Союз было решено скрепить браком сына Хмельницкого Тимофея с дочерью В. Лупула Руксандрой.
После поражения казаков под Берестечком в 1651 году В. Лупу попытался освободиться от навязанного ему союза. Он прервал переговоры с казаками и начал искать соглашение с польским королём.