Поступово з роками прийшло розуміння того, що еміграція має і переваги для країни. Грошові перекази заробітчан та малих підприємців на Апенніни заповнювали дефіцит регіональних бюджетів. Через діаспору надходили нові технології для індустріалізації країни, особливо після Другої світової війни.
Еміграція виявилася корисною для уряду ще й тому, що гарантувала соціальний спокій у суспільстві, адже безробіття провокувало зростання злочинності.
Після війни італійський уряд уклав двосторонні угоди з країнами масового проживання співвітчизників, щоб регулювати потік мігрантів і гарантувати їм соціальний захист на чужині. Стосовно повернення людей на батьківщину спеціальних державних програм не існувало. Більше зусиль для цього докладали обласні адміністрації, зазначає історик Лоренцо Пренчіпе.
«У 1970 році в Італії з’явилися регіональні організації, які й налагоджували контакти зі своїми співвітчизниками, котрі перебували за кордоном, – каже він. – Кожна область, звідки виїхали багато людей, через своїх земляків встановлювала економічну співпрацю із закордоном для просування на міжнародний ринок італійських товарів, створення спільних підприємств. Також ці контакти сприяли поверненню емігрантів додому і допомагали полегшити перші дні перебування на батьківщині».
В Афинах и Римской республике имелись органы "демократии", в кавычках потому что под народом имелись в виду свободные мужчины. Рабы, женщины и пришлые в управление не участвовали и гражданскими правами не обладали. В Египте, Персии и Китае - империи сложились на основе царской власти. Царская власть была распространена и в Риме и во многих греческих полисах. Но в Риме и Афинах царей в свое время изгнали. В державе Ахеменидов существовали пережитки военной демократии.
PS. А еще древние греки считали варварами персов, потому что те ходили в одежде в отличии от самих греков.
1519—1522 — первое в истории человечества кругосветное плавание под командованием португальского мореплавателя Фернана Магеллана и Хуана Себастьяна де Элькано (каракка «Виктория»). Первый человек, совершивший кругосветное плавание — это Энрике де Малака, переводчик и раб Фернана Магеллана. Магеллан впервые посетил Восточную Азию в 1511 году, приплыв туда из Португалии через Индийский океан, где он и купил Энрике на рынке рабов, а потом забрал с собой в Лиссабон, вернувшись обратно тем же самым путем. Энрике сопровождал своего хозяина и во время попытки кругосветного плавания, когда каравеллы Магеллана шли в противоположную сторону — через Атлантический и Тихий океаны, — поэтому, когда экспедиция достигла Восточной Азии в 1521 году, Энрике стал первым в истории человеком, полностью обогнувшим земной шар.
Поступово з роками прийшло розуміння того, що еміграція має і переваги для країни. Грошові перекази заробітчан та малих підприємців на Апенніни заповнювали дефіцит регіональних бюджетів. Через діаспору надходили нові технології для індустріалізації країни, особливо після Другої світової війни.
Еміграція виявилася корисною для уряду ще й тому, що гарантувала соціальний спокій у суспільстві, адже безробіття провокувало зростання злочинності.
Після війни італійський уряд уклав двосторонні угоди з країнами масового проживання співвітчизників, щоб регулювати потік мігрантів і гарантувати їм соціальний захист на чужині. Стосовно повернення людей на батьківщину спеціальних державних програм не існувало. Більше зусиль для цього докладали обласні адміністрації, зазначає історик Лоренцо Пренчіпе.
«У 1970 році в Італії з’явилися регіональні організації, які й налагоджували контакти зі своїми співвітчизниками, котрі перебували за кордоном, – каже він. – Кожна область, звідки виїхали багато людей, через своїх земляків встановлювала економічну співпрацю із закордоном для просування на міжнародний ринок італійських товарів, створення спільних підприємств. Також ці контакти сприяли поверненню емігрантів додому і допомагали полегшити перші дні перебування на батьківщині».
Объяснение: