Найдовше з усіх гетьманів – з 1687 по 1710 р. – тримав гетьманську булаву Іван Степанович Мазепа (Калединський). З початком його гетьманування закінчується страшний період Руїни – недарма в пам'яті народній залишилася приказка «Від Богдана до Івана не було гетьмана» (мається на увазі від Богдана Хмельницького до Івана Мазепи). Виходець з сім'ї українського шляхтича, вихованець єзуїтської колегії та Київської академії, він розпочав свою службу при польському дворі, виконував дипломатичні доручення. За гетьмана Дорошенка він став генеральним писарем, а після І. Самойловича – гетьманом України.
Ставши гетьманом, він був змушений підписати Коломацькі статті, що обмежували й без того куцу автономію України і владу гетьмана. Гетьман за ними мав бути слухняним виконавцем царської волі. За Мазепи внутрішнє життя України стабілізувалося. В цей час в Україні зростає шляхетське землеволодіння, офіційно вводиться панщина (2 дні на тиждень). Оскільки сам гетьман був великим землевласником, він сприяв цим процесам. Бувши близьким другом російського імператора Петра І, він виконував всі його накази.
У 1702 р. у Мазепи з'явився небезпечний конкурент в особі фастівського полковника С. Палія, що підняв повстання на польському Правобережжі з метою визволитися від поляків та об'єднати Україну. Палій був прихильником козацького, демократичного ладу в Україні, а Мазепа – аристократичного, тому за доносами Мазепи Палій був усунутий та за вказівкою Петра І засланий до Сибіру.
Північна війна Росії зі Швецією підривала сили України, і гетьман вирішив скористатися поразками російського війська у перший період війни. З 1706 р. він розпочинає таємні зносини зі шведським королем Карлом XII, а в 1708 р. переходить на його бік з метою відірвати Україну від Росії. Водночас він укладає договір з польським королем про перехід України під владу Польщі. Однак у червні 1709 р. шведські війська під Полтавою зазнали поразки, через яку стали нездійсненими плани гетьмана. Мазепа врятувався втечею до Молдови, де й помер в 1710 році.
Одним з найважливіших напрямків діяльності гетьмана була підтримка культури – він виділяв значні кошти на розвиток освіти, мистецтва, архітектури. Мазепа мав чудову бібліотеку у Батуринському палаці, сприяв перетворенню Києво-Могилянського колегіуму на академію. Він був покровителем і меценатом української церкви і – за його сприянням споруджено 12 храмів у стилі «мазепинського бароко», школи, бурси, шпиталі у Києві, Чернігові, Переяславі. Йому присвячували свої твори видатні культурні діячі. Так ректор Академії Ф. Прокопович написав віршовану драму «Володимир» у якій порівнював Мазепу з князем Володимиром. Мазепа знав декілька мов, автор віршів – «Дума»,, «Пісня». «Псальми».
Гордон чайлд, выделил 10 основных признаков цивилизации: – появление государства; – появление классов; – наследственная собственность на землю; – налоговая система; – развитие торговли; – появление ремесленников, специалистов; – письменность; – появление городов; – монументальные сооружения; – зачатки искусства и науки. из списка чайлда были выделены три основные характеристики цивилизации: – появление городов; – появление письменности; – появление монументальных сооружений.
Кроме того, силы были серьезно ослаблены за время интенсивного преследования наполеона, когда они не меньше французских войск страдали от холода и недостатка продовольствия. за два месяца пути от тарутина до немана кутузовская армия растеряла до двух третей своего состава (отставшими, заболевшими, убитыми, ранеными и т. но александр i желал навсегда покончить с источником агрессии. собственно, инициативе российского императора, взявшего на себя благородную, но (как показал дальнейший опыт) роль спасителя европы, европейские страны (и прежде всего германия) были освобождены от французского господства. неудачи выявили непрочность наполеоновской коалиции. первой к победившей россии примкнула пруссия, изменившая альянсу с бонапартом. в апреле 1813 г. скончался м.и.кутузов. к тому времени наполеону удалось за счет новых мобилизаций сосредоточить 200 тыс. чел. против 92-тысячной - армии. правда, в кампанию 1812 г. франция потеряла весь цвет своих вооруженных сил. теперь ее армия состояла в значительной степени из новобранцев. впрочем, и армия лишилась в прошлогодних боях немалой части своих ветеранов. кампания 1813 года первый этапна этом этапе развернулась борьба за германию, на территории которой французы стремились задержать наступление союзников и нанести им поражение. в апреле 1813 г. наполеон перешел в наступление во главе 150-тысячной армии и двинулся к лейпцигу. французский авангард оттеснил союзников от города. в это время 20 апреля юго-западнее лейпцига главная союзная армия под командованием петра витгенштейна (92 тыс. чел.) атаковала под лютценом корпус маршала нея (авангард южной колонны), пытаясь разбить французские силы по частям. битва при лютцене (1813). ней стойко защищался и удержал позиции. на поле битвы присутствовали император александр i и король пруссии фридрих вильгельм. это сковывало инициативу витгенштейна, который потерял немало времени на согласование с монархами своих действий. тем временем наполеон с главными силами подоспел на нею. лично возглавив контратаку, французский император сумел расколоть линии союзников, угрожая им обходом с фланга. ночью российский и монархи отдали приказ об отступлении. отсутствие конницы (которая погибла во время похода на россию), а также утомление измученных долгим маршем новобранцев лишили наполеона возможности эффективно преследовать отступавших. урон и пруссаков составил 12 тыс. чел. французы потеряли 15 тыс. чел. битва при лютцене стала первой крупной победой наполеона в кампании 1813 года. она подняла боевой дух французской армии и позволила ей вновь овладеть саксонией. битва при бауцене (1813). наполеон двинулся на восток за отступавшей союзной армией и 8-9 мая дал ей сражение при бауцене. план наполеона состоял в глубоком фланговом охвате союзных войск, их окружении и уничтожении. для этого французский император послал в обход союзной армии с севера значительную часть своих сил во главе с маршалом неем (60 тыс. с остальными же наполеон 8 мая форсировал в нескольких местах шпрее. после упорного боя французы оттеснили армию союзников и овладели бауценом. однако на следующий день ней, вышедший на исходные позиции, не смог вовремя завершить охват правого фланга союзников. во многом это произошло из-за стойкой обороны частей под командованием генералов барклая-де-толли и ланского. наполеон же не спешил бросать в бой резерв, ожидая пока ней не выйдет в тыл союзникам. это дало витгенштейну возможность своевременно отвести войска за реку лебау и избежать окружения. недостаток у французов кавалерии не позволил наполеону развить успех. союзники потеряли в этом сражении 12 тыс. чел., французы - 18 тыс, чел. несмотря на успех при бауцене, тучи над наполеоном сгущались. в войну против франции вступила швеция. ее армия двигалась с севера вместе с пруссаками к берлину. готовилась к выступлению против наполеона и его союзница - австрия. после бауцена было заключено пражское перемирие. обе стороны использовали его для подтягивания резервов и подготовки к новым боям. на этом завершился первый этап кампаний 1813 года.
Объяснение:
Найдовше з усіх гетьманів – з 1687 по 1710 р. – тримав гетьманську булаву Іван Степанович Мазепа (Калединський). З початком його гетьманування закінчується страшний період Руїни – недарма в пам'яті народній залишилася приказка «Від Богдана до Івана не було гетьмана» (мається на увазі від Богдана Хмельницького до Івана Мазепи). Виходець з сім'ї українського шляхтича, вихованець єзуїтської колегії та Київської академії, він розпочав свою службу при польському дворі, виконував дипломатичні доручення. За гетьмана Дорошенка він став генеральним писарем, а після І. Самойловича – гетьманом України.
Ставши гетьманом, він був змушений підписати Коломацькі статті, що обмежували й без того куцу автономію України і владу гетьмана. Гетьман за ними мав бути слухняним виконавцем царської волі. За Мазепи внутрішнє життя України стабілізувалося. В цей час в Україні зростає шляхетське землеволодіння, офіційно вводиться панщина (2 дні на тиждень). Оскільки сам гетьман був великим землевласником, він сприяв цим процесам. Бувши близьким другом російського імператора Петра І, він виконував всі його накази.
У 1702 р. у Мазепи з'явився небезпечний конкурент в особі фастівського полковника С. Палія, що підняв повстання на польському Правобережжі з метою визволитися від поляків та об'єднати Україну. Палій був прихильником козацького, демократичного ладу в Україні, а Мазепа – аристократичного, тому за доносами Мазепи Палій був усунутий та за вказівкою Петра І засланий до Сибіру.
Північна війна Росії зі Швецією підривала сили України, і гетьман вирішив скористатися поразками російського війська у перший період війни. З 1706 р. він розпочинає таємні зносини зі шведським королем Карлом XII, а в 1708 р. переходить на його бік з метою відірвати Україну від Росії. Водночас він укладає договір з польським королем про перехід України під владу Польщі. Однак у червні 1709 р. шведські війська під Полтавою зазнали поразки, через яку стали нездійсненими плани гетьмана. Мазепа врятувався втечею до Молдови, де й помер в 1710 році.
Одним з найважливіших напрямків діяльності гетьмана була підтримка культури – він виділяв значні кошти на розвиток освіти, мистецтва, архітектури. Мазепа мав чудову бібліотеку у Батуринському палаці, сприяв перетворенню Києво-Могилянського колегіуму на академію. Він був покровителем і меценатом української церкви і – за його сприянням споруджено 12 храмів у стилі «мазепинського бароко», школи, бурси, шпиталі у Києві, Чернігові, Переяславі. Йому присвячували свої твори видатні культурні діячі. Так ректор Академії Ф. Прокопович написав віршовану драму «Володимир» у якій порівнював Мазепу з князем Володимиром. Мазепа знав декілька мов, автор віршів – «Дума»,, «Пісня». «Псальми».