Карлу́кский кагана́т (каз. Қарлұқ қағанат ; кирг. Карлук каганаты; узб. Qarluq xoqonligi, уйг. Қарлуқ хақанлиғи) — тюркское государственное образование, занимавшее территорию от Джунгарского Алатау до Среднего течения Сырдарьи, между озёрами Балхаш и Иссык-Куль, долина рек Или, Чу, Талас, отроги Тянь-Шаня, от Испаджабской области до Отрара (VIII—IX в.) После падения Западно-тюркского каганата карлуки попадают под влияние Китая, их вожди принимают китайские титулы, но относительная самостоятельность сохраняется. С начала VIII в. начинается постепенное переселение карлуков на территорию Семиречья. Именно вмешательство карлукских отрядов позволило арабам победить в таласской битве в 751 г.
Руї́на — період історії України другої половини XVII століття, що відзначився розпадом української державності, загальним занепадом та кровопролитними війнами на території України. Частіше за все під Руїною розуміють період від смерті гетьмана Богдана Хмельницького (1657) до початку гетьманства Івана Мазепи (1687).
Під час Руїни Гетьманщина умовно була поділена по Дніпру на Лівобережну та Правобережну, і ці два володіння під різними гетьманами ворогували між собою. Сусідні держави (Річ Посполита, Московська держава, Османська імперія) втручалися у внутрішні справи України, й українська політика характеризувалась намаганням підтримувати приязні відносини з тією чи іншою окупаційною силою[1]. Київську митрополію в 1686 було підпорядковано Московському патріархату.
Остаточний поділ Гетьманщини на Лівобережну та Правобережну Україну було закріплено Андрусівським договором (1667) та Вічним миром (1686). За ними Лівобережжя та Київ відходили до Московського царства, а Правобережжя — до Річі Посполитої.