Даже при огромных капиталовложениях доходы от совхозного и колхозного производства зависят только от природных условий. Потрать ты все на удобрения - все равно плохо Дорогостоящее оборудование увеличить количество товара(молока, зерна, кукурузы - неважно), но в таком случае долгов только добавится и тебе очень сильно повезет, если ты сможешь "уйти в ноль".
Производственная флора и фауна, которые нужны - это тебе не машины. Им нужен уход, пропитание, условия проживания. Еще нужны люди для обслуживания - ты же не сможежешь сам подоить 400 коров за час? И в итоге на все это нужны средства. Огромные средства, друг мой. И даже после этого не факт, что соседний фермер не отравил твое пастбище из алчности или вредности.
Вывод - Колхозное хозяйство, даже при огромных вложениях - дело очень деликатное, тут разбогатеть можно, только если ты - любимчик Фортуны.
А у нее любимчиков, как известно, не бывает
Появилось много Татарских слов: Среди тюркских заимствований больше всего слов из татарского языка, что объясняется историческими условиями (многолетнее татаро-монгольское иго) . Особенно много слов осталось из военной, торговой и бытовой речи: караван, кобура, курган, колчан, каракуль, кистень, казна, деньга, алтын, базар, коврига, изюм, арбуз, таз, утюг, очаг, епанча, шаровары, кушак, тулуп, аршин, бакалея, лапша, чулок, башмак, сундук, халат, туман, кавардак и мн. др.
К тюркским заимствованиям относятся почти все названия породы или масти лошадей: аргамак (порода рослых туркменских лошадей) , чалый, буланый, гнедой, караковый, каурый, бурый.
Объяснение:
Перші фрагментарні свідчення про пращурів слов'ян наводять грецькі античні автори. Так, серед давніх греків дуже поширеним був т. зв. "сонячний камінь" (бурштин), який добували в далекій "північній країні на річці Ерідан". Саме давньогрецькі автори першими розповіли про племена "енетів" (венетів), від яких він надходив. Проте вони не повідомляли, де саме жило назване плем'я. Лише в першій чверті IV ст. до н. е. мореплавець і вчений Пітей з міста Массалія (сучасний Марсель) обігнув на кораблі Західну Європу і врешті-решт досяг "країни бурштину".
В його повідомленнях, які дійшли до нас у вигляді уривків із творів Діодора, Плінія Старшого та Страбона містилася інформація, що Ерідан поділяє територію країни на Кельтику і Скіфію. В останній живуть "гвінони" (венони, венети) або "гуттони". На відстані одного дня плавання на кораблі від указаного місця лежить острів Абалус (Абалцій, Балтій, Басілей), де місцеві жителі збирають бурштин, що його навесні викидають морські хвилі. Саме свідчення Пітея про "північне" походження бурштину дали підставу Плінію Старшому (І ст. н. е.) спростувати поширену думку про його видобуток на островах Адріатичного моря.
Окремі еклектичні згадки про давніх слов'ян можна знайти і в інших давньогрецьких авторів. Так, історик та географ Геродот (Уст. до н. е.) також розповідає, що бурштин привозять з району річки Ерідан, від племен, які здавна відомі видобутком і торгівлею "сонячним каменем".