Ода Нобунага був сином дрібного військового ватажка з провінції Оварі. Після смерті батька він переміг своїх родичів у війні за спадок, ставши главою роду Ода. Після об'єднання провінції Оварі Нобунага розбив пологи Імагава (1560 рік) і Сайто (1567 рік) і, отримавши підтримку сьогуна-біженця Асікага Йосіакі, заволодів столицею Японії, містом Кіото (1568 рік). Через конфлікт з сьогуном він був змушений воювати проти коаліції, в яку входили пологи Адзаї, Асакура, Такеда, буддійські монастирі Енрякудзі і Осацький монастир Хонґан. Нобунаге вдалося перемогти в цій війні і знищити сьогунат (1573 рік). До кінця свого життя Ода реалізовував план об'єднання Японії. Йому вдалося підкорити всі землі центральної Японії і провести в них ряд революційних реформ (ліквідація внутрішніх митниць, відкриття ринків вільної торгівлі, складання кадастру земель і т. Д.). Але завершити свої задуми Нобунаге не вдалося. У 1582 році він загинув в храмі Хонно-дзі від руки свого кращого воєначальника Акеті Міцухіде.
Нобунага визнавав тільки свою владу і не рахувався ні з політичними (Сьогун і імператор), ні з релігійними (буддійські громади) силами в країні. Він проводив ефективну кадрову політику як в армії, так і в економіці, не звертаючи уваги на соціальне походження найманих ним професіоналів. Для втілення своїх планів Нобунага активно співпрацював з португальськими торговцями і єзуїтськими місіонерами. За це він отримував знижки під час покупки європейського вогнепальної зброї, дохід з восточноазиатской торгівлі та армію вірних його слову японських християн. За сувору вдачу, а особливо за спалення храму Енрякудзі, який був одним з найдавніших буддійських центрів країни, його називали «Демон-повелитель Шостого Неба» (яп. 第六天 魔王 Дайроку Теммі-о :, в буддизмі господар шостого неба в світі Бажань, одне з втілень зла).
В древности германцы жили на побережье Балтийского моря. Скандинавском и Ютландском полуостровах. Но затем из-за ухудшения климата стали переселяться в южном направлении. В первые века нашей эры германцы занимали земли между реками Рейн, Одер и Дунай. Из сочинений римского историка Тацита мы узнаем о том, как они жили. Селились германцы у опушек лесов и по берегам рек. Свои деревни они со временем стали окружать валом и рвом. Германцы разводили скот, а позднее освоили и земледелие. Они также занимались охотой, рыбной ловлей и собирательством. Германцы умели плавить железо и ковать из него орудия труда и оружие. Ремесленники делали повозки, лодки и корабли. Гончары изготавливали посуду. Германцы издавна торговали с римлянами. Жили германцы семьями. Семьи образовывали род. Несколько родов объединялись в племя, а племена - в племенные союзы. Все члены племени были свободными людьми, равными между собой. Во время войны все мужчины племени воевать, составляли народное ополчение. Управляло племенем первоначально народное собрание, в которое входили все взрослые мужчины племени. По зову старейшин они собирались, чтобы решить, объявлять ли войну, заключать ли мир, кого выбрать военным вождем, как рассудить спор между родственниками. Но затем у германцев выделилась знать - герцоги: старейшины родов и военные вожди, которые стали играть главную роль на народных собраниях. Они жили в укрепленных усадьбах, имели больше скота и пахотных земель, забирали себе большую часть военной добычи. Знатные люди набирали постоянные военные отряды - дружины. Дружинники приносили вождю клятву верности и обязаны были сражаться за него не щадя жизни. Опытные и умелые воины, германцы часто совершали набеги на Римскую империю. Военная добыча увеличивала богатство знати, использовавшей труд пленников-рабов. У раба был свой участок земли, часть урожая с которого он отдавал господину. С конца IV в. началось Великое переселение народов. Целые германские племена снимались с насиженных мест и отправлялись завоевывать новые земли. Толчком к переселению стало вторжение из глубин Азии кочевников-гуннов. Под предводительством вождя Аттилы гунны в середине V в. опустошили Европу и двинулись на Галлию. В 378 г. около города Адрианополя римская армия, которую возглавлял сам император Валент, была полностью уничтожена вестготами, одним из германских племен. Империя так и не смогла оправиться после этого поражения.
В 1957-1962 гг. проводились «встречи» руководителей партии и правительства с деятелями культуры и искусства, представителями советской интеллигенции, на которых звучали крайне резкие . 1 декабря 1962 г. состоялось печально известное посещение Н. С. Хрущевым выставки московских художников в Манеже, закончившееся разгромом руководимой Э. М. Билютиным творческой студии. Получает развитие оппозиционное советскому режиму движение интеллигенции — диссидентство. К таким явлениям относилось издание «самиздатовской» литературы. Произошла реорганизация Академии наук, из ведения которой были изъяты учреждения, разрабатывавшие прикладную тематику. Одновременно создавались институты и лаборатории проблемно-теоретического характера, особенно много в области физико-математических наук. В мае 1957 г. правительство СССР приняло решение о создании на востоке страны крупного научного центра — Сибирского отделения Академии наук СССР. Началось строительство в районе Новосибирска научного городка, вскоре ставшего крупнейшим в стране исследовательским центром. В 1957 г. в СССР был запущен самый мощный в мире ускоритель элементарных частиц — синхрофазотрон. В 1956 г. в г. Дубне был создан крупный международный исследовательский центр — Объединенный институт ядерных исследований. Всемирную известность получили работы советских физиков-академиков Л. Д. Ландау, М. А. Леонтовича, А. Д. Сахарова, И. Е. Тамма, Н. Н. Боголюбова и др. Началось производство отечественной вычислительной техники. Важное теоретическое и прикладное значение имели работы академиков Л. А. Арцимовича, М. В. Келдыша, М. А. Лаврентьева, нашедшие применение в области теории ядерного синтеза, теории поля, гидродинамике, аэродинамике и других областях науки.
Объяснение:
Ода Нобунага був сином дрібного військового ватажка з провінції Оварі. Після смерті батька він переміг своїх родичів у війні за спадок, ставши главою роду Ода. Після об'єднання провінції Оварі Нобунага розбив пологи Імагава (1560 рік) і Сайто (1567 рік) і, отримавши підтримку сьогуна-біженця Асікага Йосіакі, заволодів столицею Японії, містом Кіото (1568 рік). Через конфлікт з сьогуном він був змушений воювати проти коаліції, в яку входили пологи Адзаї, Асакура, Такеда, буддійські монастирі Енрякудзі і Осацький монастир Хонґан. Нобунаге вдалося перемогти в цій війні і знищити сьогунат (1573 рік). До кінця свого життя Ода реалізовував план об'єднання Японії. Йому вдалося підкорити всі землі центральної Японії і провести в них ряд революційних реформ (ліквідація внутрішніх митниць, відкриття ринків вільної торгівлі, складання кадастру земель і т. Д.). Але завершити свої задуми Нобунаге не вдалося. У 1582 році він загинув в храмі Хонно-дзі від руки свого кращого воєначальника Акеті Міцухіде.
Нобунага визнавав тільки свою владу і не рахувався ні з політичними (Сьогун і імператор), ні з релігійними (буддійські громади) силами в країні. Він проводив ефективну кадрову політику як в армії, так і в економіці, не звертаючи уваги на соціальне походження найманих ним професіоналів. Для втілення своїх планів Нобунага активно співпрацював з португальськими торговцями і єзуїтськими місіонерами. За це він отримував знижки під час покупки європейського вогнепальної зброї, дохід з восточноазиатской торгівлі та армію вірних його слову японських християн. За сувору вдачу, а особливо за спалення храму Енрякудзі, який був одним з найдавніших буддійських центрів країни, його називали «Демон-повелитель Шостого Неба» (яп. 第六天 魔王 Дайроку Теммі-о :, в буддизмі господар шостого неба в світі Бажань, одне з втілень зла).