До липня 1869 року імператор Мейдзі змусив феодалів відмовитись від своїх властей, а в 1871 р. феодальний лад було скасовано та перетворено на префектури єдиної центральної держави. Феодалам та самурайському класу пропонували щорічну виплату, яка згодом була змінена на одноразову виплату державними облігаціями. Самураї втратили свої класові привілеї, коли уряд оголосив всі класи рівними. До 1876 р. уряд заборонив носити самурайські мечі; колишні самураї відрізали свої верхні коси на користь стрижок у західному стилі та взялися за роботу в бізнесі та інших ремеслах.
Армії кожного домену були розформовані, а в 1872 році була створена національна армія, заснована на універсальному призові, яка вимагала трирічної військової служби від усіх людей, як самураїв, так і простолюдинів. Була створена національна система податку на землю, яка вимагала грошових платежів замість рису, що дозволило уряду стабілізувати державний бюджет.
Протягом 1870-х та 1880-х років, головним пріоритетом залишалася внутрішня реформа, спрямована на зміну соціально-економічних інститутів Японії у відповідності з моделлю, яку надавали потужні західні країни.
Уряд лідирував у реформах, будуючи залізничні та судноплавні лінії, телеграфні та телефонні системи. Однак це було дуже дорого, тому в 1880 р. уряд вирішив продати більшість цих галузей приватним інвесторам, після чого заохотив таку діяльність за рахунок субсидій та інших стимулів. Деякі з самураїв та торговців, які будували ці галузі, створили основні корпоративні конгломерати під назвою дзайбацу, які контролювали велику частину сучасного промислового сектору Японії.
Уряд також запровадив національну систему освіти та конституцію, створивши обраний парламент. Вони зробили це, щоб створити гарне середовище для національного зростання, завоювати повагу західників, а також підтримати сучасну державу.
Римські громадяни були поділені на два окремі класи: плебеїв та патриціїв. Патриції були заможними людьми вищого класу. Усі інші вважалися плебеєм.
Патриції були правлячим класом ранньої Римської імперії. Лише певні сім'ї були частиною патриціанського класу, і цей статус давався із народження. Патриції складали лише невеликий відсоток римського населення, але вони тримали всю владу.
Усі інші громадяни Риму були плебеями. Плебеями були землероби, ремісники, заробітчани та воїни Риму. На ранніх стадіях Риму плебеї користувалися малим спекторм прав. Усі державні та релігійні посади займали патриції. Патриції приймали закони, володіли землями і були полководцями в армії. Плебеї не могли займати державні посади і навіть не мали права одружуватися з патриціями.
Цікаві факти про плебеїв та патриціїв
• Третім соціальним класом у римському суспільстві були раби. Приблизно третина людей, що жили у Римі, були рабами.
• Один з найвідоміших сенаторів Риму, Цицерон, був плебеєм. Оскільки він був першим із своєї сім’ї, який був обраний до сенату, його називали «новою людиною».
• Загалом плебеї та патриції не змішувались соціально.
• Юлій Цезар був патрицієм, але його іноді вважали чемпіоном простого плебейського народу.
• Плебейською радою керували обрані трибуни. Плебейською радою було прийнято багато нових законів, оскільки процедури були простішими, ніж у сенаті. Плебейська рада втратила владу з падінням Римської республіки.