Вони жили між Віслою, Карпатами і Дніпром, згодом дійшли до Дону і Чорного моря. Анти ходили походами на Візантію до Константинополя. Вони не підпорядковувалися волі однієї людини, а всі справи вирішували на віче.
У той же період на зміну гунам приходять нові кочові орди: болгари, за ними авари. Тюркська орда болгар з'явилася в Європі наприкінці V ст. Частина їх заснувала своє царство на Волзі, а решта вже в VI ст. пройшла на нижній Дунай і оселилася там у колишній римській провінції Мезії.
Авари, або обри, як їх називав найдавніший вітчизняний літопис, у середині VI ст. прийшли від Каспійського моря і оселилися на півдні України поблизу Азовського моря. У другій половині VI ст. вони заснували державу на середньо-дунайській рівнині, звідки нападали на візантійську область, на антів та інших сусідів.
Назва "анти" проіснувала недовго, до початку VII ст. Після 602 р. вона щезла з історичних хронік. Згідно з однією з історико-лінгвістичних версій у процесі розселення на Балканах анти змішалися зі склавинами і далі були вже відомі під спільною назвою "слов'яни".
Життя східних слов’ян
Починаючи з перших століть нашої ери і до виникнення Київської Русі матеріальна культура східних слов'ян пройшла кілька етапів розвитку.
Слов'янські племена найчастіше селилися групами на берегах річок та озер. Люди жили в землянках і напівземлянках з плетеними або дерев'яними стінами.
Слов'яни були предками Українців. Вони поклонялися сонцю, воді та землі. Вони були войовничі. Також серед них були і цілителі. Слов'яни почитали традиції своїх предків.
Соборное уложение 1649 года было первым печатным памятником русского права, именно будучи кодексом, исторически и логически оно служит продолжением предшествующих кодексов права - Русской Правды и судебников, знаменуя вместе с тем неизмеримо более высокую ступень феодального права, отвечавшего новой стадии в развитии социально-экономических отношений , политического строя, юридических норм, судоустройства и судопроизводства Русского государства. p> Как кодекс права Уложение 1649 г.. во многих отношениях отразило тенденции дальнейшего процесса в развитии феодального общества. В сфере экономики оно закрепило путь образования единой формы феодальной земельной собственности на основе слияния двух ее разновидностей - поместий и вотчин. В социальной сфере Уложение отразило процесс консолидации основных классов - сословий, что привело определенной стабильности феодального общества и в то же время вызвало обострение классовых противоречий и усиление классовой борьбы, на которую, безусловно, влияло установление государственной системы крепостного права. Недаром с XVII в. открывается эра крестьянских войн. В сфере политической кодекс 1649 г. отразил, начальный этап перехода от сословно-представительной монархии к абсолютизму. В сфере суда и права с Уложением связан определенный этап централизации судебно-административного аппарата, детальная разработка и закрепление системы суда, унификация и всеобщность права на основе принципа права-привилегии. Уложение 1649 гг. - Качественно новый в истории феодального права России кодекс, значительно продвинувший разработку системы феодального законодательства. В то же время Уложение является крупнейшим памятником письменности феодальной эпохи. p> Уложение 1649 г.. более двухсот лет не утрачивало своего значения: оно открыло в 1830 г.. В «Полное собрание законов Российской империи В» и во многом были использованы при создании XV тома Свода законов и уголовного кодекса 1845 - Заключение о наказаниях. Использование Уложения 1649 г.. Во второй половине XVIII и первой половине XIX в. означало, что консервативные режимы того времени искали в Уложении опору для укрепления самодержавного строя.
Діяльність Святослава: -втрата налагоджених зв'язків із західноєвропейськими країнами; -розгром Хозарського каганату відкрив шлях на Русь печенігам, що завдавали великої шкоди населенню; -значна частина завойованих Святославом територій після його смерті Русь не втримала; -часті війни виснажили Київську державу.
Діяльність Володимира: -адміністративна реформа, позбавлення влади місцевої знаті, посадниками стали сини князя; -військова реформа, заміна найманців-варяг на дружинників-слов'ян; -запровадження в Київській Русі християнства; -початок карбування перших руських монет; -започаткування шлюбної дипломатії київських князів і т.д.
Анти (східні слов'яни), були предками українців.
Вони жили між Віслою, Карпатами і Дніпром, згодом дійшли до Дону і Чорного моря. Анти ходили походами на Візантію до Константинополя. Вони не підпорядковувалися волі однієї людини, а всі справи вирішували на віче.
У той же період на зміну гунам приходять нові кочові орди: болгари, за ними авари. Тюркська орда болгар з'явилася в Європі наприкінці V ст. Частина їх заснувала своє царство на Волзі, а решта вже в VI ст. пройшла на нижній Дунай і оселилася там у колишній римській провінції Мезії.
Авари, або обри, як їх називав найдавніший вітчизняний літопис, у середині VI ст. прийшли від Каспійського моря і оселилися на півдні України поблизу Азовського моря. У другій половині VI ст. вони заснували державу на середньо-дунайській рівнині, звідки нападали на візантійську область, на антів та інших сусідів.
Назва "анти" проіснувала недовго, до початку VII ст. Після 602 р. вона щезла з історичних хронік. Згідно з однією з історико-лінгвістичних версій у процесі розселення на Балканах анти змішалися зі склавинами і далі були вже відомі під спільною назвою "слов'яни".
Життя східних слов’ян
Починаючи з перших століть нашої ери і до виникнення Київської Русі матеріальна культура східних слов'ян пройшла кілька етапів розвитку.
Слов'янські племена найчастіше селилися групами на берегах річок та озер. Люди жили в землянках і напівземлянках з плетеними або дерев'яними стінами.