После распада Западной Римской империи в 5 веке образовалось много государств, в создании которых участвовали варварские народы.
Варварским королевством можно считать Королевство вестготов, Королевство вандалов и аланов, Королевство бургундов, Королевство франков, Королевство остготов, Королевство свевов, Королевство лангобардов, Англосаксонские королевства в Британии.
Объяснение:
Королевство вестготов появилось в 418 году после того, как Валией (их король) и император Гонорий заключили договор, по которому вестготам отходили земли от предгорий Пиренеев до реки Луары. Государство существовало до 718 года, пока арабы не захватили его.
Королевство вандалов и аланов появилось в 429 году, после чего они владели большой частью римской Северной Африки, захватили Карфаген, но не смогли победить Византию в 534 году.
Королевство бургундов появилось в 413 году с императора Гонория в районе Вормса и существовали до 534 года, пока не были завоеваны франками и не стали частью Франкского государства.
Королевство франков основано королём Хлодвигом I в 481 году и перешло в форму «империя Карла Великого».
Королевство остготов появилось в 488 году после того, как Флавий Зенон заключил соглашение с Теодорихом о правлении Италией, и были завоеваны Византией в 555 году.
Королевство свевов появилось в 409 году и существовали до 585 году, пока их не захватили вестготы.
Королевство лангобардов появилось в 566 году после их вторжения в Северную Италию, Аппеннинский полуостров, Истрию и Корсику, и так существовали до 774 года, пока их не захватил Карл Великий.
Англосаксонские королевства в Британии появилось в результате объединения англов, саксов, ютов, фризов в середине 5 века.
Роки Паді́ння За́хідної Ри́мської імпе́рії — одна з проблем в історіографії Пізньої Античності, в основі якої лежить дослідження причин ліквідації влади імператорів Західної Римської (Гесперійської) імперії. Її дослідження бере свій початок з роботи англійського історика Едварда Гіббона (1776) «Історія занепаду і падіння Римської імперії» (англ. The History of the Decline and Fall of the Roman Empire).
Гесперійський імператор Юлій Майоріан (457—461) зробив останню спробу зміцнити державу. Він намагався впорядкувати збирання податків, покращити життя середніх землевласників, відновити покинуті міста. Щоб полегшити фінансові справи в провінціях, Майоріан намагався скасувати їхні борги. За його правління дещо зміцнилося становище римлян у Галлії та Іспанії. Міць імперії почала відроджуватися. Однак у цьому не була зацікавлена ані римська знать, ані варварські королі, яким заважала сильна влада. Майоріана було вбито, разом з ним була втрачена остання надія римлян на відновлення імперії. Почалася низка швидких змін імператорів на троні, влада яких поступово втрачала навіть зовнішні ознаки. Імператори стали цілком залежними від волі варварських вождів, яким довіряли командування імператорською вартою.
У 476 році германський вождь, командир гвардії Одоакр, усунув від влади 16-річного імператора Ромула Августула, відіславши його до свого маєтку. Іронія долі полягала в тому, що останній гесперійський імператор мав ім'я колишнього засновника міста Рима й першого царя Римської держави — Ромула. Корону та пурпурну мантію імператора відправили до Константинополя на знак визнання єдиним володарем з титулом імператора східного володаря Зенона. В Італії було утворено власне королівство — держава Одоакра. Цією подією історики традиційно завершають найдовший відрізок історії людства — історія стародавнього світу.
Объяснение:
Відповідь: греко-католицька церква,«будите лі»,РУРП