Уже начиная с XII века, в Москве жили не только славяне. Первыми иностранными поселенцами там были греки.
В основном это были переводчики, священники и иконописцы. Среди них был и известный мастер Феофан Грек, который расписывал соборы Московского Кремля.
С пятнадцатого века в Москву начали съезжаться и венецианцы. Среди купцов и торговцев, которые приезжали в Москву, было много немцев, а также латышей и эстонцев. В столице оседали выходцы из стран Европы и Азии.
Притоку нового населения и активная внешняя политика московских князей, которая привела к расширению территории княжества.
В ходе урока вы узнаете: об изменениях в порядке владения землёй в Московском княжестве, о развитии ремесла и торговли, московском князе Василии I, междоусобной войне второй четверти пятнадцатого века.
Причиной изменения в порядке владения землёй в Московском княжестве стало расширение его территории.
Это привело к увеличению количества тех людей, которые владели землёй.
В связи с этим в княжестве сложилось два вида землевладения.
Первый вид – вотчины. Это крупные наследственные земельные владения.
Крупными вотчинниками были бояре. Они были заинтересованы в расширении своих владений.
Объяснение:
Відповідь:
сподіваюсь до Пояснення:
Історія Риму й Італії є складовою частиною середземноморської історії, а сама територія Італії займає центральне місце у середземноморському світі. Хоча вже з III ст. до н.е. Рим вийшов далеко за межі Апеннінського півострова, основою римської економіки, базою римської експансії, центром політичного життя, головним осередком римської культури залишалася Італія. Італія, як і Греція, – благодатна країна, з м'яким, помірним кліматом, який вимагав від людини постійної праці для комфортного існування, але щедро винагороджував за це. Ще в сиву давнину греки вживали назву "Італія", початково розуміючи під нею лише південь Апеннінського півострова, який ряснів багатими пасовищами. Сама назва походить від слова "vitulus" - теля, бичок. Звідси й пішла назва "Vitalia" або "Italia" - дослівно "країна телят". З III ст. до н.е. вона поширилася на весь Апеннінський півострів, а в І ст. до н.е. сюди була включена й північна частина сучасної Італії до Альпійських гір.