Під час I етапу національного відродження було проголошено національну суверенну державу при повному дотриманні демократичних засад рівності українського народу і тих народів, що населяли Україну. З 1923 р. починається хвиля так званої «українізації». Закінчився цей період трагічно: у 1926 р. сталінський уряд почав в Україні наступ на українську культуру, переслідування, а далі й знищення творчої інтелігенції. Цей етап увійшов в історію національної культури як «розстріляне відродження».
Тоталітарне панування соцреалізму (1933—1956)
Тоталітарне панування соцреалізму (1933—1956)
Для II етапу характерний монопольний диктат соціалістичної бюрократії, що призвело до морального занепаду духовної культури у всіх її формах. Основний наслідок цієї доби — фізичне і духовне знищення представників національної інтелігенції (1934—38).
Стихійне піднесення духу національного опору (1956—1987)
В III період відродження — політичної «відлиги» (1956—61) — відбулася відносна лібералізація політики КПРС щодо національних культур. Сталося деяке поліпшення мовної ситуації, зокрема був перевиданий «Словник української мови» Б. Грінченка, зроблені перші кроки в українізації вищої та середньої спеціальної освіти.
Головним наслідком цієї доби було формування нового покоління митців, так званих «шестидесятників», які прагнули відновити втрачену національну традицію, боролися проти тоталітарної системи. «Відлига» закінчилася трагічно: більшість з «шестидесятників» були репресовані, а Василь Стус, В. Марченко, Олекса Тихий, Юрій Литвин загинули в ув'язненні.
Національно-духовне оновлення (з 1987)
У другій половині 80-х рр. відбувається значне оновлення національної культури, зорієнтоване на загальнолюдські вартості світової культури. Розпочинається IV етап відродження як заперечення штучних догм соцреалізму і вартостей комерційної поп-культури.
Если вам нужно именно сочинение, то отстаивайте то, что Внутренняя политика Александра 3 были контрреформами и можете писать, то. что вам прислали, плюс может дополнить (я напишу полностью, а вы в процессе написания сократите, потому что информации много):
1889 - положение о земских участковых начальниках (крестьянская контрреформа). Цель- востановление административной и судебной власти помещиков над крестьянами. Земские начальники, назначаемые министром внутренних дел из числа помещиков, потомственных дворян, получали право контроля и надзора за органами крестьянского самоуправления, право производить аресты, применять телесные наказания, отменять решения сельских сходов и выборных должностных лиц. Так же, к земским начальникам переходили функции мировых судей. 1890 - положение о губернских уездах и земских учреждениях (земская контрреформа). Изменялась система выборов в земские органы. Первая избирательная курия стала включать только дворян, число гласных от нее увеличивалось. Число гласных от второй курии уменьшалось, имущественный ценз повышался. Крестьянские сходы выбирали теперь лишь кандидатов в гласные. Список кандидатов рассматривался на съездах земских начальников и в окончательном виде утверждался губернатором. 1882 - городовое положени (городская контрреформа) Повышение имущественного ценз для избирателей на выборах в органы городского самоуправления. Около половины избирателей лишилось своих избирательных прав, городские головы и члены управы переводились в разряд государственных служащих и, следовательно, попадали под полный контроль администрации. В итоге можно Написать, что политика контрреформ Александра III cпособствовала замедлению развития страны в политической и социальной сферах.
Если вам нужно именно сочинение, то отстаивайте то, что Внутренняя политика Александра 3 были контрреформами и можете писать, то. что вам прислали, плюс может дополнить (я напишу полностью, а вы в процессе написания сократите, потому что информации много):
1889 - положение о земских участковых начальниках (крестьянская контрреформа). Цель- востановление административной и судебной власти помещиков над крестьянами. Земские начальники, назначаемые министром внутренних дел из числа помещиков, потомственных дворян, получали право контроля и надзора за органами крестьянского самоуправления, право производить аресты, применять телесные наказания, отменять решения сельских сходов и выборных должностных лиц. Так же, к земским начальникам переходили функции мировых судей. 1890 - положение о губернских уездах и земских учреждениях (земская контрреформа). Изменялась система выборов в земские органы. Первая избирательная курия стала включать только дворян, число гласных от нее увеличивалось. Число гласных от второй курии уменьшалось, имущественный ценз повышался. Крестьянские сходы выбирали теперь лишь кандидатов в гласные. Список кандидатов рассматривался на съездах земских начальников и в окончательном виде утверждался губернатором. 1882 - городовое положени (городская контрреформа) Повышение имущественного ценз для избирателей на выборах в органы городского самоуправления. Около половины избирателей лишилось своих избирательных прав, городские головы и члены управы переводились в разряд государственных служащих и, следовательно, попадали под полный контроль администрации. В итоге можно Написать, что политика контрреформ Александра III cпособствовала замедлению развития страны в политической и социальной сферах.
Національне відродження (1917—1933)
Під час I етапу національного відродження було проголошено національну суверенну державу при повному дотриманні демократичних засад рівності українського народу і тих народів, що населяли Україну. З 1923 р. починається хвиля так званої «українізації». Закінчився цей період трагічно: у 1926 р. сталінський уряд почав в Україні наступ на українську культуру, переслідування, а далі й знищення творчої інтелігенції. Цей етап увійшов в історію національної культури як «розстріляне відродження».
Тоталітарне панування соцреалізму (1933—1956)
Тоталітарне панування соцреалізму (1933—1956)
Для II етапу характерний монопольний диктат соціалістичної бюрократії, що призвело до морального занепаду духовної культури у всіх її формах. Основний наслідок цієї доби — фізичне і духовне знищення представників національної інтелігенції (1934—38).
Стихійне піднесення духу національного опору (1956—1987)
В III період відродження — політичної «відлиги» (1956—61) — відбулася відносна лібералізація політики КПРС щодо національних культур. Сталося деяке поліпшення мовної ситуації, зокрема був перевиданий «Словник української мови» Б. Грінченка, зроблені перші кроки в українізації вищої та середньої спеціальної освіти.
Головним наслідком цієї доби було формування нового покоління митців, так званих «шестидесятників», які прагнули відновити втрачену національну традицію, боролися проти тоталітарної системи. «Відлига» закінчилася трагічно: більшість з «шестидесятників» були репресовані, а Василь Стус, В. Марченко, Олекса Тихий, Юрій Литвин загинули в ув'язненні.
Національно-духовне оновлення (з 1987)
У другій половині 80-х рр. відбувається значне оновлення національної культури, зорієнтоване на загальнолюдські вартості світової культури. Розпочинається IV етап відродження як заперечення штучних догм соцреалізму і вартостей комерційної поп-культури.