Більш вагомими слід вважати не політичні, а мовні і територіальні ознаки кожної з культур. Однак сучасне розселення народів Європи і Азії є, переважно, результатом процесів, що тривали у світі від доби "неолітичної революції", внаслідок якої сталася і "революція" демографічна. Зв'язки між мовами і мовними групами дозволяють припускати, що більшість сучасних народів Євразії отримали свою національну мову з одного джерела - індоєвропейської прамови, носії якої передавали її разом із здобутками своєї синкретичної на той час культури. Проте, подальший розвиток людства призвів до суттєвого розгалуження мов і значної культурної диференційованості народів. Отже, сама лише мова не могла бути вирішальним чинником у формуванні культури. Вона вбирала в себе весь життєвий досвід народу, сприяла його відтворенню в подальших поколіннях, але й сама змінювалася в часі й Незмінним можна було б вважати лише територіальний фактор. Проте, протягом тисячоліть на планеті змінюються і клімат, і довколишні ландшафти. До того ж, у сучасному світі навряд чи можна знайти народ, який протягом останніх тисячоліть хоча б раз не змінив місця свого проживання, не зазнав асиміляційних впливів з боку інших народів, які волею історії перетинали його історичний шлях.
Икультура кыргызской республики многообразны и многолики, как и сам народ этой страны, объединивший представителей более 80 этнических групп. на территории кыргызской республики сохранились памятники давно минувших эпох и времен – пещерные стоянки первобытного человека, уникальные рунические надписи на валунах, удивительные наскальные рисунки и каменные изваяния, остатки античных поселений и средневековые крепости. кыргызы считаются одним из древнейших этносов на земле. первые письменные упоминания о кыргызском народе встречаются в китайских источниках, датированных 201 годом до нашей эры. долгое время кыргызы были практически единственными обитателями южной сибири и средней азии. но из-за того, что кыргызская письменность сформировалась только к концу 19 века нашей эры, все письменные упоминания об этносе встречаются только в китайских, иранских, тюрских и арабских источниках.
История и культура Кыргызской Республики многообразны и многолики, как и сам народ этой страны, объединивший представителей более 80 этнических групп. На территории Кыргызской Республики сохранились памятники давно минувших эпох и времен – пещерные стоянки первобытного человека, уникальные рунические надписи на валунах, удивительные наскальные рисунки и каменные изваяния, остатки античных поселений и средневековые крепости. Кыргызы считаются одним из древнейших этносов на земле. Первые письменные упоминания о кыргызском народе встречаются в китайских источниках, датированных 201 годом до нашей эры. Долгое время кыргызы были практически единственными обитателями Южной Сибири и Средней Азии. Но из-за того, что кыргызская письменность сформировалась только к концу 19 века нашей эры, все письменные упоминания об этносе встречаются только в китайских, иранских, тюрских и арабских источниках.
Більш вагомими слід вважати не політичні, а мовні і територіальні ознаки кожної з культур. Однак сучасне розселення народів Європи і Азії є, переважно, результатом процесів, що тривали у світі від доби "неолітичної революції", внаслідок якої сталася і "революція" демографічна. Зв'язки між мовами і мовними групами дозволяють припускати, що більшість сучасних народів Євразії отримали свою національну мову з одного джерела - індоєвропейської прамови, носії якої передавали її разом із здобутками своєї синкретичної на той час культури. Проте, подальший розвиток людства призвів до суттєвого розгалуження мов і значної культурної диференційованості народів. Отже, сама лише мова не могла бути вирішальним чинником у формуванні культури. Вона вбирала в себе весь життєвий досвід народу, сприяла його відтворенню в подальших поколіннях, але й сама змінювалася в часі й Незмінним можна було б вважати лише територіальний фактор. Проте, протягом тисячоліть на планеті змінюються і клімат, і довколишні ландшафти. До того ж, у сучасному світі навряд чи можна знайти народ, який протягом останніх тисячоліть хоча б раз не змінив місця свого проживання, не зазнав асиміляційних впливів з боку інших народів, які волею історії перетинали його історичний шлях.