1.панування польської шляхти на тереторії України та не задоволення місцевою владою,посилення кріпосницького та національного гніту
2.Криштофа Косинського (1591-1593 рр.), Северина Наливайко а1594-1596), Марка Жмайла (1625), Тараса Федоровича (Трясила) (1630-1631), Івана Сулими (1635), та повстання 1637-1638 рр., яким керували спочатку Павло Буг, пізніше Яків Острянин та Дмитро Гуня.
3.Головними причинами цих невдач були: стихійність, неорганізованість, недосконале озброєння повстанців, локальний характер дій, мало чисельність лав повсталих, конфлікти між козацькою старшиною та рядовим козацтвом, неузгодженість дій реєстрового та нереєстрового козацтва, гнучка політика польського уряду, спрямована на розкол лав повстанців тощо.
4.після чергового повстання
5.це було їм не вигідно,та було підписано декільки документів з Гетьманщиною
6.тому що реєстрове козацтво рахувало себе вищими,за нереєстроване козацтво,і Поляки приштохували їх до конфлікту
7.на мою думку,це був прояв,та протиставлення звичайних селян та козаків,проти зазнавших шляхтичів і панів,також це був прояв національної гідності(України)
8.тому що,все рівно цей документ був вигідним лише для Речі Посполитої,він утискав Гетьманщину
Объяснение:
Я це дуже добре не пам'ятаю,але я надіюся що це правельно:)
13.В
14я не знаю
15С начала 1860-х годов в стране начался экономический кризис, что ряд экономических историков связывает с отказом Александра II от промышленного протекционизма и переходом к либеральной политике во внешней торговле[37][38] (при этом историк П. Байрох видит одну из причин перехода к этой политике в поражении России в Крымской войне[39]). Так, в течение нескольких лет после введения либерального таможенного тарифа 1857 г. (к 1862 г.) переработка хлопка в России упала в 3,5 раза, а выплавка чугуна сократилась на 25 %[40]. Однако первые признаки экономического кризиса проявились уже в 1859 г., когда начался финансовый кризис, сопровождавшийся ухудшением торгового и платёжного баланса страны[41].
Либеральная политика во внешней торговле продолжалась и в дальнейшем, после введения нового таможенного тарифа 1868 года. Так, было подсчитано, что по сравнению с 1841 годом импортные пошлины в 1868 году снизились в среднем более чем в 10 раз, а по некоторым видам импорта — даже в 20-40 раз[42]. По словам М. Покровского, «таможенные тарифы 1857—1868 гг. были самыми льготными, какими пользовалась Россия в 19 столетии…»[43]. При этом положение в экономике страны не улучшалось: современные экономические историки характеризуют весь период до конца царствования Александра II и даже до второй половины 1880-х гг. как период экономической депрессии[44].
Объяснение:
Землеволодіння
У другій половині XVII ст. зростало землеволодіння козацькі старшини, яке існувало у двох формах:
• приватно-спадковій, що не залежала від службового становища;
• тимчасово-умовній — землі віддавалися за службу на певний строк або "до смерті".Сільське господарство
Основною галуззю економіки Лівобережної Гетьманщини та Слобідської України було рільництво.
Основною системою в рільництві залишалося трипілля.
Сільськогосподарськими знаряддями праці були важкі плуги, колісні та безколісні сохи, однозубі й тризубі рала.
На більшій частині краю сіяли жито, пшеницю, ячмінь, овес, просо, гречку.
Значно розширилися посівні площі, що зумовлювалося постійним зростанням попиту на сільськогосподарську продукцію.
Поряд з хліборобством селяни вирощували різноманітну городину та технічні культури (льон, коноплі, тютюн тощо). Розвивалося і садівництво.
Значного поширення набуло тваринництво. У маєтках козацької старшини налічувалися тисячі голів великої рогатої худоби, коней, овець тощо. Дедалі більше уваги приділялося виведенню нових порід великої рогатої худоби, коней тощо.Ремесло
У другій половині XVII ст. розвивалися ремесла. Найбільшого поширення набуло ковальство, теслярство, ткацтво, шевство тощо. В цей період існувало вже 270 різних ремісничих спеціальностей.
Великі міста — Київ, Чернігів, Полтава, Ніжин — стали важливими промисловими і торговими центрами. У них виникали нові ремісничі спеціальності та цехи.
З часом на базі міського ремесла поступово формувалися мануфактури.
Початкові форми мануфактур — це дрібні підприємства, в яких використовувалася ручна реміснича техніка, але вже існував поділ праці.
До таких мануфактур належали підприємства, що виробляли залізо (рудні), скло (гути) тощо. Мануфактурна система утворилася внаслідок втягування в товарно-грошові відносини господарства феодалів.
Протягом другої половини XVII ст. в багатьох містах Лівобережної та Слобідської України виникли нові ремісничі спеціальності та цехи. Ремісники виготовляли товари для місцевих потреб та для продажу.