Відповідь:Опозицію очолив Вітовт Кейстутович, двоюрідний Яґайлів брат і конкурент у боротьбі за великокняжий престол. Після низки збройних сутичок Владислав-Яґайло у 1392 р. змушений був визнати Вітовта своїм довічним намісником, а 1398 р. той проголосив себе повновладним великим князем литовським під номінальною зверхністю польського короля, чим фактично розірвав Кревську унію. Авторитет Вітовта зростав. Коли Ядвіга звернулася з вимогою данини з Великого князівства, яку нібито Ягайло подарував їй «на віно», Вітовт оголосив її листа старійшинам, і всі вони рішуче відмовили: «Ніколи нікому Велике князівство не платило данини!» На таємній нараді 1398 р. князі й бояри литовські та руські проголосили його князем Литви і Русі. Кревська угода була скасована. Дальшим кроком було проголошення незалежностіВеликого князівства. Вітовт одружив свою дочку Софію з великиммосковським князем ВасиліємІ.
Великою помилкою його було втручання в татарські справи: під час боротьби ханів Золотої Орди він вирішив підтримати Тохтамиша проти Едигея. Перемога була на боці Едигея.Над Ворсклою 1399 року татари розгромили Вітовтове військо:забито було десятки князів, поліг цвіт литовсько-руського лицарства.
Ця поразка над Ворсклою не припинила успіхів Вітовта на сході, і дипломатичним шляхом він досягнув того, чого не міг добитися збройною силою.
Після поразки над Ворсклою Ягайло запропонував Вітовтові компроміс. Справа у тім, що у 1399 роціпомерла Ядвігаі Ягайло почував себе непевним, бо з ії смертю боявся, що перестане бути королем Польщі. У1401 р. у Вільнівідбувсяз'їздлитовської шляхти з земель, безпосередньо належних Вітовтові. Князі-володарі участі в з'їзді не взяли. На з’їзді було укладено дві грамоти: в одній, підписаній Вітовтом, він обіцяв вірність Ягайлові та Короні Польській і зазначав, що після його смерті великокняжа влада та землі повернуться Ягайлові. В другій грамоті «прелати, барони, шляхтичі й зем'яни» ручилися, що всі землі після смерті Вітовта повернуться Ягайлові та Короні, а вони шукатимуть іншого володаря. Однак в останній грамоті застерігалося, що, в разі бездітности Ягайла, після його смерті польські пани не можуть обрати короля без відома Вітовта.
Людина непересічних політичних та військових талантів, Вітовт упродовж свого майже 40-літнього (1392-1430 рр.) правління зумів поставити аморфний конґломерат земель, що склався в Ольґердову добу, у більшу залежність від великого князя.
Авторитету Вітовтові додавала й зовнішня політика. З'єднаним польсько-русько-литовським силам вдалося розгромити рицарське військо Ордену у знаменитій битві 15 липня1410 р. під с. Ґрюнвальдом(литовськем. Жальґірис; нині на території Ольштинського воєводства Польщі).
Необычный взлет отечественной культуры в первой половине 19 века позволили назвать это время «золотым веком». Это произошло благодаря развитию письменности, науке, промышленности и т.д. Достижение русской культуры определялись многими факторами. Петровскими преобразованиями, Екатерининской эпохой просвещенного абсолютизма, установлением более тесных контактов со странами западной Европы. Развитие русской культуры в первой половине 19 века опиралось на преобразования предшествующего времени. Проникновение элементом капиталистических отношений в экономику усилило потребность в грамотных и образованных людях. Города стали основными культурными центрами. Новые социальные слои втягивались в общественный процесс. Культура развивалась на фоне все возрастающего национального самосознания русского народа и в связи с этим ярко выраженный национальный характер. Одним из показателей культурного состояния народы является образованность общества. Школьное обучение не было предусмотрено для крепостных крестьян. Государственные крестьяне обучались в одногодичных приходских школах. В городах были уездные училища, гимназии и кадетские училища. Образцовым учебным заведением был Царскосельский лицей, где давали почти университетское образование. В 1803 – 11 гг. открыты университеты в Петербурге и Казани. Больших успехов достигла русская наука.
С.Ю. Витте был министром финансов при Александре III. Им разработана экономическая программа, предусматривавшая повышение косвенных налогов, обеспечение государственной монополии на производство и продажу водки, рост таможенных пошлин, осуществление реформы денег (в 1897 году). Витте считается «отцом» золотого рубля, сторонником широкого привлечения иностранного капитала, инициатором строительства Трансиба. Инициатива Витте распространялась и на проникновение России в Северный Китай. В 1905 году, по окончании русско-японской войны, подписал Портсмутский мир. Усилиями Витте удалось сберечь северную часть Сахалина без уплаты контрибуции. Он был сторонником введения законодательной Думы, разрушения общин, серьезных экономических реформ. Витте был автором основных положений столыпинской аграрной реформы.
Відповідь:Опозицію очолив Вітовт Кейстутович, двоюрідний Яґайлів брат і конкурент у боротьбі за великокняжий престол. Після низки збройних сутичок Владислав-Яґайло у 1392 р. змушений був визнати Вітовта своїм довічним намісником, а 1398 р. той проголосив себе повновладним великим князем литовським під номінальною зверхністю польського короля, чим фактично розірвав Кревську унію. Авторитет Вітовта зростав. Коли Ядвіга звернулася з вимогою данини з Великого князівства, яку нібито Ягайло подарував їй «на віно», Вітовт оголосив її листа старійшинам, і всі вони рішуче відмовили: «Ніколи нікому Велике князівство не платило данини!» На таємній нараді 1398 р. князі й бояри литовські та руські проголосили його князем Литви і Русі. Кревська угода була скасована. Дальшим кроком було проголошення незалежностіВеликого князівства. Вітовт одружив свою дочку Софію з великиммосковським князем ВасиліємІ.
Великою помилкою його було втручання в татарські справи: під час боротьби ханів Золотої Орди він вирішив підтримати Тохтамиша проти Едигея. Перемога була на боці Едигея.Над Ворсклою 1399 року татари розгромили Вітовтове військо:забито було десятки князів, поліг цвіт литовсько-руського лицарства.
Ця поразка над Ворсклою не припинила успіхів Вітовта на сході, і дипломатичним шляхом він досягнув того, чого не міг добитися збройною силою.
Після поразки над Ворсклою Ягайло запропонував Вітовтові компроміс. Справа у тім, що у 1399 роціпомерла Ядвігаі Ягайло почував себе непевним, бо з ії смертю боявся, що перестане бути королем Польщі. У1401 р. у Вільнівідбувсяз'їздлитовської шляхти з земель, безпосередньо належних Вітовтові. Князі-володарі участі в з'їзді не взяли. На з’їзді було укладено дві грамоти: в одній, підписаній Вітовтом, він обіцяв вірність Ягайлові та Короні Польській і зазначав, що після його смерті великокняжа влада та землі повернуться Ягайлові. В другій грамоті «прелати, барони, шляхтичі й зем'яни» ручилися, що всі землі після смерті Вітовта повернуться Ягайлові та Короні, а вони шукатимуть іншого володаря. Однак в останній грамоті застерігалося, що, в разі бездітности Ягайла, після його смерті польські пани не можуть обрати короля без відома Вітовта.
Людина непересічних політичних та військових талантів, Вітовт упродовж свого майже 40-літнього (1392-1430 рр.) правління зумів поставити аморфний конґломерат земель, що склався в Ольґердову добу, у більшу залежність від великого князя.
Авторитету Вітовтові додавала й зовнішня політика. З'єднаним польсько-русько-литовським силам вдалося розгромити рицарське військо Ордену у знаменитій битві 15 липня1410 р. під с. Ґрюнвальдом(литовськем. Жальґірис; нині на території Ольштинського воєводства Польщі).
Пояснення: