Михаил Ломоносов внес огромный вклад в развитие русского языка, он является создателем оды как жанра, написал много поэм, сатир, трагедий, трудов по филологии и грамматике научного русского языка. Также Михаил Ломоносов - создатель многих трудов по русской истории, во многих из которых критиковал норманнскую теорию.
Великий Гаврила Романович Державин запомнился русской литературе как один из титанов русского слова. Этот талантливейший литератор был одним из тех поэтов конца восемнадцатого века, которые сыграли огромнейшую роль в освобождении литературы от классицизма. Он был одним из основоположников формирования будущего реалистического стиля.
Александр Николаевич Радищев — первый русский революционер. За публикацию крамольной книги "Путешествие из Петербурга в Москву" императрица Екатерина II отправила его в сибирскую ссылку. Из Иркутска через Качуг, Жигалово, Усть-Кут он был направлен в Илимск, куда прибыл 4 января 1792 года. В Илимске Радищев пробыл пять лет. За это время он дважды побывал в Иркутске. Ему принадлежит большая заслуга в изучении географии, геологии и ботаники приангарских и илимских земель. Он один из первых высказал мнение о промышленном значении Коршуновского месторождения железной руды, где теперь стоит город Железногорск-Илимский и крупнейший в стране горно-обогатительный комбинат.
Объяснение:
У внутрішній політиці Павло I сприяв поширенню поміщицького землеволодіння (дворянам було роздано близько 600 тис. державних селян, з них до 150 тис. в Україні); роздавав дворянам і урядовцям землі на Півдні України (на 1800 — близько 8 млн десятин); у грудні 1796 видав указ про закріпачення селян Півдня України, Дону і Приазов'я, одночасно указом про триденну панщину (1796) Павло I мав намір регламентувати повинності селян. Павло I, будучи противником політичних заходів Катерини II, скасував розпочаті нею перетворення (зокрема, в 1796 ліквідував намісництва, знову запровадив поділ на губернії), частково відновив судову систему, що існувала в 1760-70-х рр. (в Україні було поновлено діяльність Генерального земського і підкоморського суду; 1796). Страх російського уряду перед впливом ідей Великої Французької революції примусив Павла I ввести сувору цензуру, закрити приватні друкарні (1797), заборонити ввіз іноземної літератури (1800). Разом з тим Павлом І видано указ що забороняє побудову церков «в малороссійском вкусе», себто в українському стилі (1801). Армія була реформована за прусським зразком.
Павло I продовжував традиційну для московського центру колоніальну національну політику щодо неросійських народів імперії.
Українські прихильники автономії сподівалися, з приходом до влади Павла І, на послаблення централістської політики російської адміністрації (у ній значну роль відігравали урядовці українського походження — Олександр Безбородько, Дмитро Трощинський, Віктор Кочубей, брати Андрій та Іван Гудовичі та ін.) щодо України. Ходили навіть чутки про відновлення гетьманства на чолі з сином Павла I великим князем Костянтином і регентом А. Гудовичем. Однак, єдине, що було зроблено урядом Павла I, це поновлено підкоморський суд (1796) та застосування норм магдебурзького права.
За Павла I Росія входила до так званої другої антифранцузької коаліції, вела воєнні дії проти республіканської Франції (Італійський та Швейцарський походи російської армії у 1799 під командуванням О. Суворова). Загострення суперечностей між Росією та її союзниками Англією та Австрією привели до розриву з Британською імперією (1800) та зближення Павла I з Наполеоном І Бонапартом.
Незадоволення внутрішньою та зовнішньою політикою Павла I широких дворянських та військових кіл, його психологічна неврівноваженість і самодурство, викликало ряд змов придворної аристократії — т. зв. «Смоленська змова» 1798 та гвардійська змова 1800-01, яка завершилась вбивством Павла I в ніч з 11(23) на 12(24).3.1801 у Михайлівському замку. Російський престол зайняв його син Олександр I.
Объяснение:
пиши везде что училка коза
Объяснение:
У меня работает 100% гарантия