Володимир Великий: внутрішня політика У 980 р. київським князем став Володимир. Йому необхідно було встановити та посилити владу над 20 різними племенами (слов’янськими і неслов’янськими), що жили на території Київської Русі. Володимир придушив повстання в’ятичів, радимичів, наклав на них данину. Потім Володимир приєднав до Київської Русі міста Червенської Русі — Червень, Белз, Перемишль, а також землі ятвягів (що жили між Німаном і Західним Бугом).Ярослав Мудрий займався зміцненням і розширенням кордонів держави. Так, у 1030—1031 pp. у поляків були відвойовані червенські міста. У1036 р. Ярослав Мудрий остаточно розгромив печенігів, приєднав до території Київської Русі землі племен чудь, захопив місто Юр’єв. Західні кордони зміцнювалися внаслідок успішних походів проти литовських племен.У зовнішній політиці Ярослав Мудрий вважав за головне налагодження відносин з Візантією. Хоча імператор візантійський Костянтин IX спробував змінити миролюбну політику Візантії відносно Русі, однак потім був змушений шукати примирення з нею. У 1046 р. була підписана нова російсько-візантійська угода. Ярослав займався зміцненням русько-німецьких відносин — обмін посольствами відбувався двічі: у 1030—1031 і в 1040—1043 pp.Зміцнивши в такий б міжнародне становище держави, Володимир розпочав проведення внутрішніх реформ: військової, адміністративної, судової, містобудівної тощо. Військова реформа полягала в тому, що племінна організація війська була замінена феодальною: за службу воїни одержували у власність землю. Почалося будівництво фортець-укріплень біля Києва («змієві вали»). По Десні, Трубежу, Сулі, Остеру зводилися укріплені міста, що стали опорними пунктами в боротьбі з кочівниками. У ході адміністративної реформи держава була розділена на 8 округів, що поділялися на волості. На чолі округів стояли довірені особи князя або його сини.
После смерти Владимира Ильича Ленина в 1924 г. было решено переименовать Петроград в Ленинград. Но еще раньше, с момента переезда правительства в Москву в 1918 г., Петроград превратился из столицы в областной центр. После окончания Гражданской войны постепенно стало расти население, восстанавливались заводы, открывались учебные заведения. Вновь заработали электростанции, и в Петрограде снова появился электрический свет. На реке Волхов была построена первая в России гидроэлектростанция. Тракторы и микроскопы, авиамоторы и турбины электростанций, карбюраторы и радиолампы — все это изготавливалось в нашем городе впервые в стране. Для работы на новых крупных заводах в город переехало множество крестьян. Многие улицы были переименованы: Дворцовая площадь стала площадью Урицкого, Невский проспект — Проспектом 25 октября, площадь Александра Невского — Красной площадью. Магазины украшали новые надписи — с сокращениями, не всегда понятными коренным петербуржцам: МОЛОКОСОЮЗ — магазин, где продавались молочные продукты, ОРС — отдел рабочего снабжения. Постепенно с улиц исчезали извозчики, зато с 1926 г. появились автобусы, а спустя 10 лет — троллейбусы. Государственным законом было введено обязательное среднее образование, и теперь все дети ходили в школы. Учащиеся младших классов вступали в октябрята и носили на груди маленькие звездочки, ребята постарше — в пионеры, они носили красный галстук и пионерский значок. Пионеры обязаны были участвовать в общественной жизни: собирать макулатуру и металлолом старшим. В свободное от посещения школы время можно было бесплатно заниматься во множестве кружков — под них в каждом районе были отданы большие и просторные дома или даже дворцы. Главным из них стал городской Дворец пионеров в Аничковом дворце (см. Аничков мост и дворец) на Невском проспекте. Взрослые могли посещать Дворцы культуры, где работали бесплатные секции и библиотеки. Большой проблемой ленинградцев оказалась нехватка жилья. Несмотря на активное строительство, жилой площади не хватало. Многокомнатные квартиры в доходных домах или особняках становились коммунальными: в каждой из них жило несколько семей, иногда — более десяти. Комната у каждой семьи была своя, но кухня и туалеты — общие. На кухнях стояли огромные плиты, но чаще горожане готовили на керосинках или примусах, у каждой семьи они были собственные. В стране недоставало самых необходимых вещей, и Ленинград не был исключением. Очереди выстраивались за многими продуктами и товарами. Большинство семей экономило: не хватало денег на еду, книги. Люди самостоятельно шили одежду, в комнатах часто стояли швейные машинки. В Ленинграде были закрыты почти все церкви, велась борьба с верующими. Если какой-то ребенок носил крестик, его выгоняли из пионеров «за несознательность». Многим приходилось скрывать свое Если человек был бывшим дворянином или священником, его могли арестовать, а его детей — отчислить из школы или университета. Множество невиновных были арестованы, отправлены в тюрьмы или расстреляны. Но об этой стороне жизни люди опасались разговаривать. Для всех желающих были открыты Эрмитаж и Русский музей, императорские резиденции в Петергофе, Павловске, Царском Селе. Работали старые театры — Мариинский, Александринский, Михайловский, открывались новые, например ТРаМ — Театр рабочей молодежи (сейчас — Драматический театр на Литейном). В Большом зале Филармонии звучала не только классическая музыка веков, но и новые произведения Дмитрия Дмитриевича Шостаковича. Работали десятки кинотеатров.
Володимир Великий: внутрішня політика У 980 р. київським князем став Володимир. Йому необхідно було встановити та посилити владу над 20 різними племенами (слов’янськими і неслов’янськими), що жили на території Київської Русі. Володимир придушив повстання в’ятичів, радимичів, наклав на них данину. Потім Володимир приєднав до Київської Русі міста Червенської Русі — Червень, Белз, Перемишль, а також землі ятвягів (що жили між Німаном і Західним Бугом).Ярослав Мудрий займався зміцненням і розширенням кордонів держави. Так, у 1030—1031 pp. у поляків були відвойовані червенські міста. У1036 р. Ярослав Мудрий остаточно розгромив печенігів, приєднав до території Київської Русі землі племен чудь, захопив місто Юр’єв. Західні кордони зміцнювалися внаслідок успішних походів проти литовських племен.У зовнішній політиці Ярослав Мудрий вважав за головне налагодження відносин з Візантією. Хоча імператор візантійський Костянтин IX спробував змінити миролюбну політику Візантії відносно Русі, однак потім був змушений шукати примирення з нею. У 1046 р. була підписана нова російсько-візантійська угода. Ярослав займався зміцненням русько-німецьких відносин — обмін посольствами відбувався двічі: у 1030—1031 і в 1040—1043 pp.Зміцнивши в такий б міжнародне становище держави, Володимир розпочав проведення внутрішніх реформ: військової, адміністративної, судової, містобудівної тощо. Військова реформа полягала в тому, що племінна організація війська була замінена феодальною: за службу воїни одержували у власність землю. Почалося будівництво фортець-укріплень біля Києва («змієві вали»). По Десні, Трубежу, Сулі, Остеру зводилися укріплені міста, що стали опорними пунктами в боротьбі з кочівниками. У ході адміністративної реформи держава була розділена на 8 округів, що поділялися на волості. На чолі округів стояли довірені особи князя або його сини.