Что относится к экономическим причины падения Римской империи распространение христианства постоянная борьба за власть повышение налогов упадок сельского хозяйства и торговли низкая производительность труда рабов
Громадя́нська війна́ в США — війна між північними штатами США і 11 рабовласницькими штатами Півдня, які відділилися від Сполучених Штатів Америки і повстали з метою збереження рабовласницького ладу на території півдня США.
Війна почалась з битви за Форт-Самтер 12 квітня 1861 року і закінчилась 26 травня 1865 року, коли останні війська конфедератів здалися. Під час війни відбулося близько 2000 битв. Ця війна була найбільшою за масштабом людських втрат серед усіх війн, де брали участь США.
Війна була логічним наслідком протистояння двох систем — рабства та вільної праці. Першу систему підтримували південні штати, політичною елітою яких були великі плантатори-рабовласники. Для суспільства Півдня характерними були расистські переконання. Ті види робіт, які виконували темношкірі, вважалися негідними білої людини, навіть бідняка. Північні штати навпаки: в їх конституціях рабство було заборонене. Основою сільського господарства там були вільні фермери. Увесь довоєнний час характеризувався намаганням південних штатів розширити територію рабовласництва за рахунок нових штатів. Так, наприклад, 1820 року був прийнятий так званий Міссурійський компроміс, що поділив територію на захід від річки Міссісіпі за паралеллю 36°30' пн.ш. на дві частини — рабовласницьку на півдні й вільну на півночі. На півночі прогресивна спільнота намагалася допомагати рабам: видавала антирабовласницьку літературу, організовувала нелегальну втечу рабів до вільних штатів.
Начало Нового времени ознаменовалось возникновением в середине XVIIв. Вестфальской системы – первой действительно общеевропейской системы международных отношений. Она охватывала все европейские государства, включая Россию и Османскую империю, хотя последние не участвовали в подписании Вестфальского мира. Более того, она с самого начала имела тенденцию к охвату всего мира, который уже в XVIIв. был в значительной мере поделен европейскими государствами на колонии и сферы влияния. В основу Вестфальской системы легли договоры, которыми завершилась Тридцатилетняя война и которые установили в Европе международно-признанные границы. В основных чертах они оставались неизменными почти до конца XVIIIвека. Стабильность Вестфальской системе придавал баланс сил, сложившийся в результате войн и конфликтов XVI– первой половины XVIIвеков. Он зарекомендовал себя как важнейшая гарантия безопасности и свободного развития отдельных государств. Поэтому вплоть до конца XVIIIв. попытки нарушить европейское равновесие неизменно получили энергичный отпор и, как правило, терпели неудачу. Под влиянием войн и революций, упадка одних и возвышения других держав во второй половине XVIIIв. Вестфальская система стала клониться к упадку. Окончательно ее разрушили войны революционной и наполеоновской Франции, которые привели к полной перекройке границ, сломали европейское равновесие и обеспечили господствующее положение Франции на континенте.
Громадя́нська війна́ в США — війна між північними штатами США і 11 рабовласницькими штатами Півдня, які відділилися від Сполучених Штатів Америки і повстали з метою збереження рабовласницького ладу на території півдня США.
Війна почалась з битви за Форт-Самтер 12 квітня 1861 року і закінчилась 26 травня 1865 року, коли останні війська конфедератів здалися. Під час війни відбулося близько 2000 битв. Ця війна була найбільшою за масштабом людських втрат серед усіх війн, де брали участь США.
Війна була логічним наслідком протистояння двох систем — рабства та вільної праці. Першу систему підтримували південні штати, політичною елітою яких були великі плантатори-рабовласники. Для суспільства Півдня характерними були расистські переконання. Ті види робіт, які виконували темношкірі, вважалися негідними білої людини, навіть бідняка. Північні штати навпаки: в їх конституціях рабство було заборонене. Основою сільського господарства там були вільні фермери. Увесь довоєнний час характеризувався намаганням південних штатів розширити територію рабовласництва за рахунок нових штатів. Так, наприклад, 1820 року був прийнятий так званий Міссурійський компроміс, що поділив територію на захід від річки Міссісіпі за паралеллю 36°30' пн.ш. на дві частини — рабовласницьку на півдні й вільну на півночі. На півночі прогресивна спільнота намагалася допомагати рабам: видавала антирабовласницьку літературу, організовувала нелегальну втечу рабів до вільних штатів.