У 1989 році в Грузії існували дві автономні республіки, один автономний округ та 69 районів. Міста: Тбілісі, Кутаїсі, Сухумі, Батумі, Ґорі, Поті, Зуґдіді та Ткварчелі — вважалися окремими одиницями. 4488 сіл (174 з яких були нежилими) об'єднувались у 942 сільські ради.
У 1990 році Верховна Рада Грузії скасувала Південно-Осетинський автономний район. У рамках трансформації Конституції Грузії відбулися зміни в частині самоврядування: сільські та міські ради називались сакребуло. Їх обрання відбулося 31 квітня 1991 року. Однак після перевороту, на початку 1992 року, більшість міських рад заявили про самоліквідацію. З 1993 року на місцях було встановлено пряме державне управління. Міські голови та керівники районів призначалися президентом Грузії. Регіональний поділ приблизно збігався з історико-географічними теренами Грузії. У 2005 році Законодавчі зміни відбулися й в сфері місцевого самоврядування: місцеве самоврядування та самоврядування у селах, громадах, містах та містах було скасовано. Закон визначає 2 типи самоврядних одиниць:
Объяснение:
Объяснение:
Перша світова війна не була неминучою. Вона стала більш вірогідною унаслідок зростаючої потужності Німеччини і страху, який це викликало у Великобританії. Але вона також стала більш вірогідною через боязливу реакцію Німеччині на зростаючу потужність Росії, а також через безліч інших чинників, зокрема людські помилки.
Але вона також стала більш вірогідною через боязливу реакцію Німеччині на зростаючу потужність Росії, а також через безліч інших чинників, зокрема людські помилки. Але розрив у загальній потужності між США і Китаєм сьогодні більший, ніж між Німеччиною і Великобританією 1914 року.
Аби взяти сучасні уроки з 1914 року, потрібно розвіяти багато міфів, створених про Першу світову війну. Наприклад, твердження про те, що це була навмисна превентивна війна Німеччини, спростовується свідченнями того, що ключові еліти у це не вірили. Не була Перша світова війна і суто випадковою війною, як стверджують інші: Австрія вступила у війну навмисно, аби відбити загрозу зростаючого слов’янського націоналізму. Були допущені прорахунки щодо можливої тривалості і масштабів війни, але це не те ж саме, що випадкова війна.
Говорять також, що ця війна була викликана неконтрольованою гонкою озброєнь у Європі. Але гонка морських озброєнь була закінчена до 1912 року, і перемогла в ній Великобританія. Хоча в Європі були побоювання з приводу зростаючої потужності армій, думка про те, що війна була спровокована безпосередньо гонкою озброєнь, є поверхневою.