Народився в Умані в козацькій родині. Однодумець І. Мазепи, мав добрі дипломатичні здібності. Був обраний на посаду за пропозицією Петра І, який розраховував, що 60-річний гетьман не стане йому заважати здійснювати його плани подальшого підпорядкування земель Гетьманщини Росії. Резиденцію гетьмана перенесли з розореного Батурина до Глухова. Щоб уявити собі труднощі, які постали перед Скоропадським, треба ознайомитися з листом князя Голіцина до канцлера Головкіна. Цей лист містив політичну програму російського уряду щодо України. "Задля нашої безпеки треба насамперед посіяти незгоду між полковниками і гетьманом. Не треба виконувати прохань гетьмана. Коли народ побачить, що гетьман уже не має такої влади, як Мазепа, то, сподіваюсь, буде приходити з доносами... Треба, щоб у всіх полках були полковники, незгодні з гетьманом; якщо між гетьманом і полковниками не буде згоди, то всі їхні справи будуть нам відкриті".
Скоропадський згідно з традицією звернувся до Петра І з проханням затвердити "статті", але той довго зволікав, і вперше статті так і не були затверджені. Петро І призначив стольника Ізмайлова, людину брутальну, міністром при гетьмані, і дав йому дві інструкції — таємну і явну. У таємній інструкції наказувалось стежити за гетьманом, прислуховуватись до розмов старшин та козаків, і про все доносити. Полковниками Стародубського, Чернігівського і Ніжинського полків були призначені росіяни, призначення на інші посади в канцелярії гетьмана та в полкових отримали німці, серби, волохи, що не визнавали Скоропадського "своїм" гетьманом і не виконували його наказів. Уперше росіяни, і в тому числі фаворит царя Олександр Меньшиков, отримали в Україні великі землеволодіння. І. Скоропадський також роздавав двори і села у власність старшин — за період з 1708 по 1722 р. було роздано 22 села з 370 подвір'ями.
Объяснение:
История Древней Руси охватывает период с образования во второй половине IX века Киевской Руси до татаро-монгольского нашествия.
К середине IX века (согласно летописной хронологии в 862 году) на севере европейской России в районе Приильменья сложился крупный союз из ряда восточно-славянских, финно-угорских и балтских племён, под властью князей династии Рюриковичей, основавших централизованное государство. В 882 году новгородский князь Олег захватил Киев, тем самым объединив под одной властью северные и южные земли восточных славян. В результате успешных военных походов и дипломатических усилий киевских правителей в состав нового государства вошли земли всех восточнославянских, а также некоторых финно-угорских, балтских, тюркских племён. Параллельно шёл процесс славянской колонизации северо-востока Русской земли.
Киевская Русь являлась крупнейшим государственным образованием Европы, боролась за доминирующее положение в Восточной Европе и Черноморском регионе с Византийской империей. При князе Владимире в 988 году Русь приняла христианство. Князь Ярослав Мудрый утвердил первый русский свод законов — Русскую Правду. В 1132 году после смерти киевского князя Мстислава Владимировича начался распад Киевской Руси на ряд самостоятельных княжеств: Новгородская земля, Владимиро-Суздальское княжество, Галицко-Волынское княжество, Черниговское княжество, Рязанское княжество, Полоцкое княжество и другие. При этом Киев оставался объектом борьбы между наиболее сильными княжескими ветвями, а Киевская земля считалась коллективным владением Рюриковичей.
В Северо-Восточной Руси с середины XII века возвышается Владимиро-Суздальское княжество, его правители (Андрей Боголюбский, Всеволод Большое Гнездо), ведя борьбу за Киев, оставляли своей основной резиденцией Владимир, что привело к его возвышению в качестве нового общерусского центра. Также наиболее могущественными княжествами были Черниговское, Галицко-Волынское и Смоленское. В 1237—1240 годах большинство русских земель подверглись разрушительному нашествию Батыя. Киев, Чернигов, Переяславль, Владимир, Галич, Рязань и другие центры русских княжеств были разрушены, южные и юго-восточные окраины утратили значительную часть оседлого населения.
Объяснение: