№2
Мне кажется что больше всего императору подходит прозвище: «Нерон Великий Артист». Потому что он пытался всячески показать что у него прекрасный голос и характер. Например он постоянно играл спектакли на которые ходили все люди и он играл различные роли. Но на его спектакли приходили все не по своей воли. И он всячески берёг свой голос что бы петь «Само-сочинённые» песни. Он не кричал на свои войска когда командовал ими. Он либо говорил очень тихо, либо вообще использовал прислуг что бы они говорили за него. Но ему не нравился свой тихий и без того голос. Нерон придумал свой метод как это исправить. Нужно было лежать под свинцовой плитой довольно долго, и на протяжении многих дней.
№3
У императора Нерона мания величия была, но не смотря на это, подобные мысли тоже посещали его очень часто.
Он очень хотел быть музыкантом. А пришлось быть императором Римской империи.
А он-то считал, что великий певец! Пока жил цивильной, доимператорской жизнью, то все время пел в караоке, вместе с друзьями репетировал в гараже и распевал в душе.
Цезар змінив організацію римських урядів. Число преторів збільшив до 16, едилів — до 6, квесторів — до 40. Більше урядовців було потрібно з огляду на великий розмір Римської республіки та її провінцій. Цезар вніс проект реформи законодавства, що спиралося на право Дванадцяти таблиць та едикти преторів, і реформував також управу провінцій, намісниками яких призначав своїх людей.
Змінив він і сенат. Він пам'ятав про всі зневаги, що їх зазнав від сенаторів, тому задумав їх підкорити. Число членів сенату Цезар збільшив до 900 і ввів до нього багатьох своїх старшин, навіть нижчого ступеня, а не раз і чужинців із Галлії та Іспанії. В сенаті він займав перше місце і перше слово, тому відразу надавав тон нарадам. Сенат втратив усяку державну ініціативу і тільки приймав до відома те, що постановив всемогутній диктатор. Не мали значення також народні збори. Цезар не скасував їх, але, як диктатор, мав право скасувати кожну їхню ухвалу, яка йому не подобалася. На народних зборах теж ніхто не відважувався відкрито виступити проти Цезаря.
Намагався Цезар змінити і соціальний устрій Риму. Не боячись непопулярності, він зменшив дотації зубожілому населенню Рима з 300 тисяч на 150 тисяч людей. Так правитель намагався стримати наплив пролетаріату до столиці.
Також Цезар розпочав широку колонізацію Італії. Він викупив багато земель і розселяв на них ветеранів своїх армій та безземельних селян. Нові поселенці розміщувалися в старих оселях по всій країні, для скорішої асиміляції з місцевим селянством. Щоб підтримати сільське населення Італії, Цезар видав розпорядження, згідно з яким в приватних маєтностях принаймні половина робітників має бути із вільних селян, а не невільників. Селянам, які мали великі родини, він визначив окремі нагороди. Цезар взяв також під свою опіку населення італійських міст і видав нові муніципальні закони, що врегулювали міський устрій.
Нові колонії Цезар створював і у провінціях в Галлії, Іспанії, Африці і місцями у Греції та на Сході. За часів його правління в провінції було переселено біля ста тисяч людей. Ця колонізація мала подвійну мету: підняти економічне становище селянства, яке в перенаселеній Італії не могло знайти прожитку, і підсилити романізацію провінцій. Цю політику Цезаря наслідували пізніше всі римські імператори. Мешканцям провінцій він щедро роздавав римське громадянство, щоб у такий іб тісніше зв'язати їх з Римською державою.
Щоб звеличити своє володарювання, а також дати роботу безробітним масам, Цезар розпочав велике будівництво в Римі.
Адамзат тарихының күретамыры – мәдениет, мәдениеттің күретамыры – жазба әдебиет
Мәдениет – ұлттың сусындайтын рухани азығы, халық – руханиятына бастар қайнар көзі
Объяснение:
проверено