ответ:Гетьман Дорошенко різко зреагував на польсько-московські угоди, одночасно звинувачуючи як польську, так і російську сторони в нехтуванні інтересами українців.Згідно з Московським договором 1667 р. московський цар обіцяв вислати на Правобережну Україну для до полякам у боротьбі проти турків та українців «кінноти п’ять тисяч, а піхоти двадцять тисяч». Це робилося для «уняття свавільних людей там в Україні перебуваючих (очевидно, що це був П. Дорошенко – Т. Ч.) у спільному утриманні обом Великим Государям в послушенстві і до покори привести бунтівливих козаків». [101] Щодо факту існування між гетьманським урядом П. Дорошенка і Річчю Посполитою перемир’я, то воно не мало бути перешкодою для спільних дій обох держав проти турків, відзначалося у тексті грудневого договору 1667 р. між Москвою та Варшавою.
Объяснение:«А ось недавно учинили договір з поляками на нашу згубу; – писав Дорошенко, – розірвали надвоє, і обидва монархи умовились між собою, що будуть нас викоріняти! …Знає король, що предки наші, які рівні з рівними, як вільні з вільними в одне тіло зліпилися з поляками під одним господарем, добровільно обраним і заприсяженим. А того ярма (московського. – Т. Ч.) нам ані ми, ані батьки наші носити не звикли…» [103]
– такою була відповідь українського гетьмана на укладення Московського договору.
Життя в Стародавньому Римі було суворим, особливо це стосувалося дітей. Навіть якщо вони виживали в перші роки свого життя, їх чекало майбутнє, повне виснажливої або небезпечної роботи за невелику винагороду. Лише деякі привілейовані могли насолодитися життям у всій її повноті. Незважаючи на це, люди вперто продовжували жити. Вони проходили шлях від новонароджених, яким насилу вдалося вижити, до повноцінних громадян Римської імперії.У Стародавньому Римі "Pater familias" був незаперечним главою сім'ї. Будь-яка нова дитина мала бути визнаною "Pater familias". Традиційно, акушерка покладала новонародженого біля його ніг, і тільки тоді, коли "Pater familias" брав дитину на руки, він офіційно визнавався членом сім'ї. Батько мав право відмовитися від своїх дітей і продати їх в рабство, якщо вони злили його. Йому навіть дозволялося вбивати їх, хоча записи показують, що це було рідкісним явищем і, врешті-решт, було заборонено законами Августа.У зв'язку з високими показниками дитячої смертності дітям не давали імен відразу після народження. Римляни вичікували цілий тиждень, перш ніж назвати дитину.Хлопчики повинні були носити свої булли(амулети) до повноліття, а дівчата свої амулети - до дня весілля.Дитинство римлянина поділялося на кілька чітко визначених етапів. Перший тривав з народження до семи років, як для хлопчиків, так і для дівчаток. Цей період проходив в основному будинку, під наглядом батьків, бабусь і дідусів, опікунів, старших братів і сестер.
8. До досягнення віку 12 років для дівчаток і 14 років для хлопчиків діти починали своє знайомство із зовнішнім світом. Вони частіше виходили з дому, проводили час в компанії незнайомих людей і навіть, якщо їх батьки могли собі це дозволити, починали здобувати освіту поза домом.У віці 12 або 13 років діти, які могли собі дозволити продовжити здобуття освіти, надходили в «школи грамотності», де їм викладали «граматики»У міру того як імперія росла, з'являлося все більше нових робочих місць. Досить скоро римський підліток вже міг вибирати, чи стати йому купцем, художником, артистом або торговцем. Проте, ці позиції, як правило, передавалися від батька до сина. Зі свого боку, сім'я також була зацікавлена в передачі секретів майстерності своїй дитині.
Объяснение: