У день проголошення війни Російській імперії 19 липня (1 серпня) 1914 року в Одесі відбулася багатотисячна патріотична маніфестація, що зібравшись на Соборній площі і пройшла центральними вулицями міста. Одесити бурхливо виражали свої вірнопідданські почуття, славили імперію несли портрети російського імператора Миколи II та короля Сербії Петра I Карагеоргієвича, клялися воювати до перемоги за батьківщину та «братів» — сербів. Але закінчення війни відкладалося, а після поневірянь зими 1914—1915 років настрій місцевих жителів суттєво змінився. 30 жовтня того ж року місто було у ході війни обстріляно міноносцями «Гайрет Ватані» та «Муавенет Мілеет», що входили до складу військово-морських сил Османської імперії.[94]
У жовтні 1917 року Одеса увійшла до складу Української Народної Республіки[95], але її політично-правовий статус в Українській державі був дискусійним — принаймні до остаточної її окупації більшовицькими військами.
Испания поддержала арагонский дом в Неаполе против короля Франции Карла VIII и вступила в войну (с 1494) против Франции и Венецианской республики за контроль над Италией. В Испании ещё не наступил мир, как агрессивный французский король Генрих II, взошедший на престол в 1547 году, немедленно объявил войну. В 1586 году английская королева Елизавета I поддержала протестантское движение в Нидерландах и Франции и Фрэнсис Дрейк начал нападения на испанские торговые суда в Карибском море и на Тихом океане, а в 1587 году он совершил дерзкое нападение на порт Кадис.
1тапсырма
Жоңғарлардың қазақ еліне жасаған жойқын жорықтарынан ауыр қасіреттер әкелді