Анґела була третьою дитиною в родині лютеранськогo пастора Горста Каснера і вчительки Герлінди Каснер, які жили в Гамбурзі[6]. Після її народження сім'я переїхала в НДР, де її батько очолив парафію у містечку Темплін[7]. Її батько відкрив семінарію в НДР і керував будинком для інвалідів. Утримувався від будь-якої публічної критики режиму, що дало йому певні привілеї: мав у розпорядженні два автомобілі і можливість часто виїжджати на захід. Таким дивним чином східнонімецька влада виражала йому свою довіру, впевнена, що пастор — переконаний комуніст. В юності Анґела була в піонерській організації, Комуністичному союзі молоді і водночас членом молодіжної організації християнських демократів. У школі добре опанувала російську мову, пізніше вивчила англійську.
Найдя поддержку у крымского хана и заключив с ним союз, казаки под руководством Богдана Хмельницкого в 1648 г. выступили из Запорожской Сечи. Заполыхали поместья польских панов. Разъяренные казаки жестоко мстили всем без разбора. Гибли и сами паны, и их жены и дети, и евреи, и украинцы, сохранившие верность королю. Большинство украинцев встречали казаков как освободителей и вливались в их войско.
Разбитые поляки в 1649 г. заключили с Богданом Хмельницким Зборовский мир. Согласно условиям договора, Украина в составе трех воеводств объявлялась особым государством, но по-прежнему входила в Речь Посполитую. Польский король признавал выбранного казачьего гетмана полусамостоятельным правителем Украины. Ему позволялось расширить реестр запорожского казачьего войска до 40 тыс. человек. Польские паны добились в свою очередь права вернуться в свои владения в Малороссии.
Однако вскоре на Украину вторглось новое шляхетское ополчение. Из-за измены крымского хана казаки потерпели поражение, и с Польшей был заключен Белоцерковский мир. В подчинении Богдана Хмельницкого оставалось только одно воеводство из трех, он мог набирать себе войско численностью не более 20 тыс. человек, а польские паны беспрепятственно возвращались на свои земли.
Богдан Хмельницкий обратился за к православному русскому царю. Вследствие этого в 1654 г. был заключен Переяславский договор. По его решению все территории Украины, находившиеся к востоку от Днепра, переходили под управление России в виде автономии. После этого восстание Хмельницкого переросло в Русско-польскую войну, которая продолжалась с 1654 по 1667 г.