Ускорение - это одна из многочисленных непродуманных мер, внедренных Горбачевым во время перестройки.
Объяснение:
1. Термином «ускорение» обычно принято называть ранний этап горбачёвских реформ (1985—1987), когда принимаемые меры носили сугубо административный характер. Целью проводимого курса было ускорение социального и экономического развития Советского Союза. По своей сути термин «ускорение» означал признание отставания СССР в развитии[1] от ведущих промышленных государств и стран мира и являлся новой версией старого лозунга «догнать и перегнать». Для всего этого требовалась модернизация экономики и политической системы. Политика «ускорения» предполагала преодоление экономических проблем путём активизации скрытых ресурсов. Давалась установка на модернизацию производства. Для того, чтобы это партийное задание было выполнено, ужесточались трудовая дисциплина и ответственность руководителей предприятий. Однако такая политика вряд ли могла оказаться успешной в условиях продолжения «холодной войны». Модернизации, тем более модернизация догоняющая, требует больших капиталовложений, которые СССР не мог себе позволить в условиях огромных трат на вооружения.
2. Причины поймем, если прочитаем следующие пункты:
Накопление критического потенциала в обществе, сомнения в «загнивающем капитализме», правильности пути, выбранного старшими поколениями
Формирование «теневой экономики»
Снижение жизненного уровня населения
Крайне слабое развитие наукоемких отраслей производства (микроэлектроники, биотехнологий, информатики)
Снижение темпов экономического роста
Сохранение экстенсивных методов хозяйствования, что во многом формированию затратной экономики
Превращение страны в сырьевой придаток мировой системы хозяйствования (вывоз сырья и закупка продовольствий)
«Остаточный» принцип финансирования сферы медицины, образования, науки, культуры, жилищного строительства
Преобладание уровнительности в распределении материальных благ среди основной массы населения
Привилегированное положение при распределении материальных благ, партийно-государственной номенклатуры
Рост негативных явлений в социальной сфере (пьянство, наркомания)
3. В те годы ускорение в принципе было невозможно не при каких обстоятельствах.
Відповідь:
Г. Розстріл мирної демонстрації.
Революція в Російській імперії 1905—1907 (Перша російська революція) — назва подій, що відбувалися протягом періоду з січня 1905 р. по червень 1907 р. у Російській імперії. Події революції стали наслідком загальнодержавної кризи, яка загострилась на початку 20 ст., у зв'язку з економічною кризою 1900—1903 у Російській імперії та поразкою в Російсько-японській війні 1904—1905. Безпосереднім каталізатором революційних протестів стали події Кривавої неділі (1905).Початок революції поклали події 9(22) січня 1905 у Петербурзі. Цього дня була розстріляна багатотисячна мирна демонстрація робітників, що направлялись з петицією до імператора, у якій містилося прохання поліпшити умови їхнього життя. Демонстрацію очолював відомий священик Георгій Гапон. Було вбито понад 200 осіб і кілька сотень поранено. Кривава неділя у столиці викликала хвилю обурення у всій імперії. Країною прокотилась хвиля страйків, які охопили й українські міста, зокрема Катеринослав, Харків, Київ, Миколаїв, Одесу. Страйкарі висунули не тільки економічні, а й політичні гасла (особливо у першій половині жовтня 1905)
Пояснення: