Фонтенельское аббатство или аббатство Сен-Вандриль — аббатство монахов-бенедиктинцев солемской конгрегации, расположенное на севере Франции на территории коммуны Сен-Вандриль-Рансон в департаменте Приморская Сена региона Верхняя Нормандия. Основано в 649 году. Долгая история одного из самых старинных во Франции аббатств отмечена тремя периодами крупных разграблений и разрушений: в эпоху вторжения викингов, в период религиозных войн и, наконец, после французской революции. В настоящее время здесь находится действующий бенедиктинский монастырь.
Клюни́ — бывшее бенедиктинское аббатство в Верхней Бургундии, недалеко от Макона. Вокруг монастыря возник одноименный город. Основано в 909 году.
Українські землі у складі Російської імперії
План
1. Адміністративно - територіальний устрій та регіональний поділ.
2. Національне та соціальне становище українського населення.
3. Імперська колонізаторська політика України.
Основні поняття та терміни:
Адміністративно - територіальний поділ - поділ території держави на систему адміністративних одиниць (область, провінція, штат, воєводство, губернія, повіт, волость, місто, село) відповідно до якого утворюється вертикальна структура органів державної влади й управління.
Генерал - губернаторство - адміністративно-територіальна одиниця в Російській імперії (1775 - 1917). Включало одну або кілька губерній, під управлінням генерал - губернатора.
Повіт - адміністративно-територіальна одиниця, що існувала на українських, а також польських, литовських і білоруських землях з другої половини XIV ст.
Стан - адміністративно-поліцейська одиниця в повітах Росії та України в XIX ст. ; запроваджена 1837р. у зв'язку з посиленням селянського руху.
Адміністративно - територіальний устрій та регіональний поділ
Таблиця "Адміністративно - територіальний поділ українських земель, що входили до складу Російської імперії в першій половині XIX ст."
Наддніпрянська Україна
Малоросійське генерал-губернаторство:
Харківська губернія
Чернігівська губернія
Полтавська губернія
Київське генерал- губернаторство:
Київська губернія
Подільська губернія
Полтавська губернія
Новоросійсько - Бессарабське генерал-губернаторство:
Катеринославська
губернія
Херсонська губернія
Таврійська губернія
Наприкінці XVIII ст. територія України входила до складу Російської та Австрійської імперій. У першій половині XIX ст. українська етнічна територія становила до 700 тис. км2. До складу Російської імперії входило 90% цієї території - Правобережна і Лівобережна Україна, Слобожанщина та південна (Степова) Україна, а до складу Австрійської - 10% - Східна Галичина, Північна Буковина та Закарпаття. Такий територіальний поділ існував аж до початку Першої світової війни.
В історичному розвитку українського народу визначальна роль, як і раніше, належала Наддніпрянщині. Її вважало своїм історичним, політичним та культурним центром також українське населення Східної Галичини, Північної Буковини, Закарпаття, підвладне Австрійській імперії.
Поширення на територію України адміністративно - територіального устрою Російської імперії мало на меті прискорити колонізацію українських земель. Розроблена царським урядом на початку 50 -х рр.. XIX ст. інструкція зобов'язувала генерал - губернаторів посилити всебічний нагляд за «станом умів».
Найстараннішими провідниками царської колонізаторської політики в Україні були київський генерал - губернатор граф Д. Бібіков, малоросійський (харківський) - князь М. Долгоруков та новоросійський - граф М. Воронцов. Останнього як ревносного прислужника царизму висміяв у відомій епіграмі О. Пушкін. Антинародну діяльність перших двох - під керівництвом тодішнього найвищого провідника та ідейного натхненника колонізаторської політики в Україні царя Миколи I
Объяснение:
Судьба Клеопатры – сплошные перипетии. После смерти отца, восемнадцатилетней, Клеопатра-царица, согласно местным обычаям, вышла замуж за брата, Птолемея XIII, которому исполнилось 10 лет. Супружеская чета должна была управлять государством. Однако фактически бразды правления принадлежали царским сановникам, спровоцировавшим в Александрии восстание против царствующей династии. Клеопатра вынуждена была бежать в Сирию, её муж-брат остался в Египте. ... Судьба Клеопатры на этот раз оказалась к ней благосклонна. Она тайно встретилась с Цезарем, после чего римский император публично зачитал завещание отца Клеопатры, из которого следовало, что она и брат должны царствовать совместно. Казалось бы, всё уладилось. Но судьба Клеопатры капризна.