Гай Юлій Цезар-один з найбільших полководців і державних діячів Риму і всіх часів. Син батька, що носив те ж ім'я, і блискуче освіченої Аврелії, він народився 12 липня 100 до р.X., А помер 15 березня 44 року. Цезар походив з Стародавнього патриціанського роду, який вважав своїм родоначальником троянця Енея. Серед вчителів його називають риторів м. Антонія Гнифона і Аполлонія (Молона) з Родосу. Вождь римських аристократів (оптиматів) Сулла переслідував молодого Цезаря, близького родича свого політичного ворога, глави демократів (популяров) Марія. Незважаючи на юність Гая Юлія, Сулла вважав його людиною небезпечною. Він говорив, що в «цьому хлопчику сидить сотня Маріїв». Тільки завдяки наполегливим проханням впливової рідні Сулла не піддав Цезаря проскрипціям. Проте, молодій людині довелося тоді виїхати в Азію. Лише після смерті Сулли (78) Цезар повернувся в Рим, але незабаром знову його покинув, щоб удосконалитися в красномовстві у ритора Аполлонія на Родосі.
З року другого повернення Юлія Цезаря до столиці (73) почалася його політична діяльність. Тісно пов'язаний за родинними відносинами з Партією демократів, він намагався безмежною щедрістю здобути прихильність народу і відновити його політичний вплив знищенням аристократичних установ Сулли. У 68 році Цезар був квестором в Іспанії на південь від Ебро, в 65 став еділом, в 63 верховним жерцем (понтифіком). Від Демократичної змови Катіліни він завбачливо тримався осторонь, але все ж при розборі справи намагався позбавити його учасників від смертної кари. Після виконання преторської посади (62) Юлій Цезар відправився в призначену йому провінцією Іспанію за Ебро і виплатив звідти свої величезні борги. Повернувшись на наступний рік до Італії, він виставив свою кандидатуру в консули. Першою людиною Римської держави був тоді ворогував з аристократичним сенатом Гней Помпей. Незадовго до цього Помпей здобув на Сході блискучі перемоги над царями Понта і Вірменії (Мітрідатом і Тиграном). Але сенат тепер відмовлявся затвердити введені Помпеєм в Азії порядки і не давав гідної винагороди його солдатам. Обурений Помпей об'єднався (60 р.) проти сенатських оптиматів з найбільшим римським банкіром, Крассом, і з Цезарем, який став вже одним з головних вождів партії популяров. Цей союз "трьох чоловіків" отримав назву першого тріумвірату.
на фото всё видно)
начало 19 века:
дворянство – и политически господствующий класс. дворяне владели большей частью земли, эксплуатировали живших на этих землях крестьян. им принадлежало монопольное право на владение крепостными. занимая все командные должности государственного аппарата они составляли его основу. права: владение землей и крепостными, сословное , освобождение от налогов, рекрутской повинности и телесных наказаний.
духовенство. делилось на черное и белое. наиболее преданных церковников самодержавия стремилось привлечь к своей социальной среде, где господствовала дворянская аристократия. награжденное орденами духовенство приобретало дворянские права. белое духовенство получало наследственное дворянство, а черное – возможность передавать имущество по наследству вместе с орденом. права: владение землей и крепостными, сословное , освобождение от налогов, рекрутской повинности и телесных наказаний.
крестьяне. феодально-зависимые крестьяне составляли основную массу населения, и подразделялись на помещичьих, государственных посессионных и удельных, принадлежащих царской фамилии. положение помещичьих крестьян было особо тяжелым. помещики распоряжались крестьянами как своей собственностью. труд посессионных крестьян был малопроизводителен, из-за чего в промышленности стало все больше увеличиваться применение наемного труда. обязанности как собственности дворян: барщина, оброк и др. повинности. обязанности как подданных государства: рекрутская повинность, уплата налогов. права: общинное владение землей, общинное .
городские обыватели. это сословие делилось на 6 групп: почетные граждане, купцы, цеховые мастера, мещане, мелкие собственники и рабочие люди, т.е. работавшие по найму. почетные граждане пользовались рядом привилегий: освобождались от телесных наказаний, от личных повинностей. купечество делилось на 2 гильдии. первая - оптовые торговцы; вторая розничные торговцы. группу цеховых составляли ремесленники, приписанные к цехам, делясь на мастером и подмастерьев. городское население составляли мещане, в основном работавших по найму на фабриках и заводах. права: занятие городскими промыслами и мелкой торговлей, сословное . обязанности: рекрутская повинность, уплата налогов.
казачество как сословие утвердилось только ко второй половине 19 века. в 1837 г. государство стремилось выделить казачество среди остального населения. все казаки получали наделы по 30 десятин земли. земли казачьего дворянства в 1848 г. были объявлены потомственной собственностью. всеми этими мерами царизм стремился законсервировать и общественно-политический уклад казачества. полицейские обязанности: ночные разъезды в городах, поимка беглых, конвой казенных транспортов, побуждение к платежу податей и исправлению недоимок, наблюдение за благочинием на ярмарках, и др. хозяйственные: развозка, хранение и продажа продовольствия, сбор податей, разные поручения при казенных заготовках.
государство стало создавать новые казачьи войска для охраны границ. так было образовано сибирское казачье войско, а затем забайкальское. к середине xix века в россии существовало девять казачьих войск: донское, черноморское (позднее преобразованное в кубанское), терское, астраханское, оренбургское, уральское, сибирское, забайкальское и амурское. права: владение землей, освобождение от податей. обязанности: воинская служба со своим снаряжением.