Цехи – об'єднання ремісників за професійною ознакою з метою виробництва та продажу вироблених товарів. Утворення цехів було зумовлене необхідністю захисту станових інтересів ремісників і регулювання виробництва та якості товарів.
Становлення цехів на території України припадає на Середньовіччя. Цехове право було тісно пов'язане з міським. Прийшовши на українські землі із сусідніх польських, цехова організація була одним із елементів Маґдебурзького права, на основі якого в той час здійснювалось самоврядування міст. Правовою основою діяльності цехів на території спочатку Королівства Польського, а згодом і Речі Посполитої, до складу яких входили українські землі у XІV-XVIII ст., були королівські привілеї та нормативні акти, що видавались духовенством і магнатами, в яких затверджувались норми цехової організації. Правові акти міських рад регулювали торговельну, промислову діяльність, визначали права й обов'язки цехової організації.
Вирощувані ними велика рогата худоба, коні, вівці, свині, кози передусім використовувалися для власного споживання (м'ясо, молочні продукти, жири тощо), а також Ішли на переробку або вживалися в інших сферах господарської діяльності як сировина (вовна, роги, кістки, щетина, кінський волос та ін.).Особливе місце в житті слов'ян належало молочному тваринництву. Слов'янські племена порівняно пізно його освоїли, однак процес доїння та переробки молока перетворився на насичену багатьма ритуальними символами й ознаками сферу життя. Незначну роль у слов'янському господарстві відігравало птахівництво, хоча слов'яни здавна вирощували курей, гусей, качок.
Объяснение:
Конституція 1791 закріплювала конституційну монархію як форму державного правління. Вища законодавча влада надавалася парламенту – однопалатним Законодавчим зборам, що обиралися шляхом двоступеневого голосування терміном на два роки.