Цивіліза́ція — людська спільнота, яка впродовж певного періоду часу (процес зародження, розвиток, загибель чи перетворення цивілізації) має стійкі особливі риси в соціально-політичній організації, економіці та культурі (науці, технологіях, мистецтві тощо), спільні духовні цінності та ідеали, ментальність (світогляд).
Наприклад, Єгипетській цивілізації властиві спорудження пірамід, муміфікація померлих, своєрідне ієрогліфічне письмо тощо. Інколи в одну цивілізацію об'єднують людей однакової віри (Християнська цивілізація, Буддистська та ін.).
Цивілізація — такий щабель розвитку людства, коли власні соціальні зв'язки починають домінувати над природними, і коли суспільство починає розвиватися і функціонувати на своєму власному ґрунті.
Поняття цивілізація (від лат. civilis — громадський, суспільний, державний, громадянський) введене у науковий словник французьким тником Оноре Габріелем Мірабо 1756 року. Під цим визначенням французьк тники мали на увазі суспільство, засноване на засадах розуму та справедливості.
Василий 3(родился в 1479 году - умер 3 декабря 1533 года, Москва)- великий московский князь с 1505 по 1533 год.
Объяснение:
Следуя своему отцу, Ивану 3 (правил Москвой 1462–1505), Василий завершил его политику, а именно объединение многочисленных независимых русских княжеств в единое московское государство путем аннексии Пскова (1510), Рязани (1517), Стародуба и Новгорода-Северска к 1523 году.
Он также укрепил свое растущее государство, захватив Смоленск у Литвы в 1514. Однако, его войска были разбиты литовцами под Оршей (1514 г.), и Московия также подверглась разрушительным набегам со стороны татар Крыма и Казани.
Василий преодолел противодействие тех бояр, которые возражали против его самодержавных тенденций и настаивали на передаче расширенного, мощного, централизованного государства своему сыну Ивану 4 (Грозному).
Василий смог назначить совет регентства, состоящий из его наиболее доверенных советников и возглавляемый его женой Еленой, но обиды, вызванные его ограничением иммунитетов землевладельцев и его антибоярской политикой, вскоре нашли выражение в интригах у оппозиции, а также в бюрократии, которая не могла функционировать без твердого руководства.
Хотя Елена продолжала политику Василия с некоторым успехом, после ее смерти в 1538 году различные группировки бояр стремились получить контроль над государственным аппаратом.