Київська Русь: походження і розселення східнослов’янських племен. Реферат
У рефераті подано відомості про походження і розселення східнослов’янських племен б життя
Слов'яни є автохтонним (корінним) населенням Європи індоєвропейського походження. Індоєвропейці, широко розселившись по Європі і Азії, дали початок багатьом народам, у тому числі і слов'янам.
Як окрема етнічна спільність, слов'яни сформувалися на початок нашої ери. Ряд істориків ототожнюють слов'ян із венедами. Перші письмові згадки про слов'ян (венедів) зустрічаються у римських авторів І-ІІ ст. н. е. - Плінія, Тацита, Птоломея. На думку більшості вчених, батьківщина слов'ян охоплювала територію від середньої течії Дніпра до Вісли.
Звідси, в ІІ-VІІ ст. н. е. - в період Великого переселення народів - слов'яни широко розселилися у всіх напрямках. В результаті слов'янський етнос розпався на три гілки: західних слов'ян, південних слов'ян і східних слов'ян. Східні слов'яни розселилися на території сучасної України, Білорусії, частково Росії (Ока, верхня течія Волги).Західні слов'яни дали початок полякам, чехам, словакам, лужицьким сербам.
Південні слов'яни - болгарам, сербам, хорватам, словенцям, боснійцям, македонцям, чорногорцям.
Східні слов'яни - українцям, росіянам, білорусам.
З II ст. н. е. на території України між Дністром і Сіверським Дінцем розселилися племена антів, що входили до складу дніпро-дністровської групи черняхівської культури, добре дослідженої на сьогоднішній день (досліджено більше 2 тис. поселень).
В первой половине XVIII века после принятия частью казахских правителей Младшего и Среднего жузов российского подданства Россия начинает активно проникать в казахские степи, строит военные укрепления и распространяет формально-правовой сюзеренитет на казахских родах. Во второй половине XVIII — начале XIX века происходит утверждение российского протектората над казахскими жузами, начинается реформирование традиционных институтов управления в Младшем жузе. В 1822, 1824 и 1845 годах российское самодержавие отменило традиционную систему управления (ханскую власть) в Казахстане, завершило реформирование институтов власти, и в 1867—1868 годах на всей территории Казахстана была введена единая российская система административного направления управления, поделившая казахские степи на генерал-губернаторства (Степное, Туркестанское и Оренбургское).
Объяснение:
