А16. Чем характеризовалось экономическое развитие СССР в первые послевоенные годы?
4) дальнейшей централизацией государственного управления
А17. Какие мероприятия в социально-экономической сфере проводились в период правления Н.С. Хрущева?
З) АГЕ
А18. Какое название получила политическая концепция, разработанная во второй половине 60-х гг. окружением Л. Брежнева?
2) концепция развитого социализма
А19. Что характеризует постсоветский период развития России в целом?
2) периодические парламентские, президентские и местные выборы
А20. Укажите автора письма к Всесоюзному съезду Союза советских писателей.
4) А.И. Солженицын
В1. Установите соответствие между элементами левого и правого столбиков. Одному элементу левого столбика соответствует один элемент правого.
1 Г. 1918-1921 гг.
2 Б. 1953-1964 гг.
3 В. «Эпоха застоя»
В2. Установите соответствие между элементами левого и правого столбиков. Одному элементу левого столбика соответствует один элемент правого.
1 A. Провел денежную реформу.
2 B. Заложил основы науки генетики
3 Б. Возглавил Временное правительство.
ВЗ. Ослабление международной напряженности в середине 60-х — середине 70-х гг. получило название «период
ответ: разрядки
В4. Определите последовательность событий.
Б. Образование Организации Варшавского договора
B. Карибский кризис
A. Ввод советских войск в Афганистан
Г. Образование СНГ
В5.
Б. Ельцин
A. Верховный Совет РФ
Д. Федеральное Собрание
Г. Руцкой
B. Конституционный суд
900 по 1300 роки населення Європи практично подвоїлось. Були освоєні великі території лісів і боліт, перетворених на орні землі, активно розвивались південь Англії, Фландрія, долина Сени, Луари і Рейну, ганзейські міста Німеччини, Італія. Тривав розквіт мистецтв і літератури, що почався з епохи Карла Великого, в Європі діяло зо двадцять університетів, густонаселені міста прикрашали величні готичні собори. Континент давно не знав серйозних воєнних катаклізмів, якщо не рахувати короткотривалого монгольского нашестя у 1240-х, котре зупинилось у Східній Європі.
Перші ознаки майбутньої кризи проявились у 1290 році, коли далась в знаки тенденція до глобального похолодання, — клімат став нестабільним, посушливі роки змінювались тривалими дощовими. У 1315-17 роки Європу, північніше Альп і Піренеїв, вразив Великий голод, який забрав мільйони життів.
На початку 1330-х років великого голоду зазнала і територія недавно завойованої монгольською імперією Юань держави Південна Сун, що викликало міграцію численних дрібних гризунів з пустельних рагіонів до місць проживання людей. В пустелі Гобі, поблизу сучасного монголо-китайського кордону, серед мишей, щурів, бабаків, зайців почалось поширення інфекційних хвороб, які через близькість до людей і вживання в їжу м'яса деяких з цих тварин, стали причиною епідемії невідомої хвороби — в 1331 році на території сучасної китайської провінції Хенань загинуло до 90% населення.
Близько 1335 року епідемія, як вважається більшістю вчених, чуми, разом із купецькими караванами досягла Індії, 1338-го — Середньої Азії, звідки перекинулась в пониззя Дону та Волги, в 1345 році спустошивши столицю Золотої Орди місто Сарай. Розділившись на два рукава, зі щурами і блохами чума в 1346 році досягла Криму, а через Кавказ в 1347 році — Близького Сходу. В Дамаску вимерла половина населення, у Сирії і Палестині — загалом до 40 відсотків. Величезна кількість паломників, шукаючи божого заступництва, кинулася в Мекку, куди принесла епідемію в 1348 році. Через безсилля перед невідомою хворобою, в Аравії розпочались переслідування євреїв, які «своєю присутністю накликали гнів Аллаха».
Того ж року чума вдруге вразила Мосул і Багдад, які перший раз постраждали п'ять років перед тим через епідемію, занесену з Середньої Азії.
З генуезькими торговими кораблями, які активно торгували з кримською Кафою, в 1347 році епідемія з Криму перекинулась в Константинополь, де за свідченням середньовічних хронік загинуло 90% населення, середземноморські міста Європи та Північної Африки. До 1349 року мор охопив Єипет аж по верхів'я Нілу і лише пустеля зупинила подальше просування чуми континентом.
Жервами епідемії стали і жителі островів — Сицилії, Сардинії, Корсики, Мальти та Мальорки, з якої чума поширилась Піренеями.
Карта поширення пандемії чуми
У листопаді 1347 року епідемія досягла Венеції, Генуї і Марселя, звідки швидко поширилась Францією: вже у січні 1348 року вона вразила тогочасну папську столицю Авіньйон у Провансі, де за три дні загинуло біля 1800 чоловік, 24 червня — Руан в Номандії, 20 серпня — Париж. У вересні вона досягла щойно завойованого англійцями Кале, звідки перекинулась на Британські острови, й до квітня наступного року поширилась усім півднем Англії.
У другому півріччі 1349 року чума лютувала вже в Ірландії та землях вздовж долин Рейну і Дунаю від Фландрії до Угорщини. З Німеччини вона наступного року поширилась Данією, Скандинавією, Польщею та Литвою, через Норвегію потрапила у Швецію, Ісландію і далі — в Гренландію, де фактично знищила останню колонію вікінгів. У 1352 році епідемія досягла території колишньої Русі, де, спустошивши Псков, Смоленськ, Київ, Чернігів, Переяслав і Суздаль, наступного року пішла на спад на великих необжитих просторах Східної Європи.
З невідомих причин епідемія чуми не торкнулась Богемії, Саксонії, Сілезії, Наварри, Фінляндії і деяких регіонів Баварії, Італії, Фландрії та Франції. В Азії мору уникли Корея і В'єтнам
Відсутність засобів боротьби з пандемією викликала панічний страх, люди намагались рятуватись втечею, кидаючи своє майно і непохованих мертвих родичів. На Кіпрі через страх перед нею було перебите все мусульманське населення острова, Європою з тих же причин прокотились єврейські погроми, особливо масові у Провансі, Ельзасі, Швейцарії та Німеччині
Т
Объяснение: