Сходные события имели место в 1069 году, когда великий князь Изяслав Ярославич бежал в Польшу к своему племяннику Болеславу II Смелому и тот, совершив поход на Киев, вмешался в русский династический спор в пользу Изяслава. Согласно легенде, меч-реликвия по имени Щербец, использовавшийся при коронациях польских королей, получил зазубрину при ударе Болеславом I или Болеславом II о Золотые ворота в Киеве. Первый вариант не может быть правдой из-за того, что Золотые ворота были возведены в 1030-е годы, второй не подтверждается углеводородным методом датирования меча, который, по всей видимости, был создан не ранее второй половины XII века.
Позднее, в период феодальной раздробленности, Червенские земли входили в состав Волынского и Галицко-Волынского княжества, а в XIV веке их вновь захватила Польша. В настоящее время эта область, известная также как Червонная Русь, разделена между Польшей, Украиной и Белоруссией.
Как и Русь, Польша испытала на себе в XIII веке несколько монгольских вторжений, однако, несмотря на разорения, монгольское иго над польскими землями установлено не было, что впоследствии обеспечило Польше преимущество в развитии торговли, культуры и общественных отношений. В 1340 году умер Владимир Львович, последний галицкий престолонаследник из династии Рюриковичей, после чего Галицкое княжество было захвачено войском Казимира III и присоединено к Польскому королевству.
Виникнення абсолютної монархії в різних країнах мало свої особливості, проте загалом це відбувалося після досягнення такого рівня розвитку продуктивних сил, за якого створювалися необхідні економічні, соціальні та політичні передумови заміни станово-представницької монархії абсолютизмом. Абсолютизм виникав у перехідні періоди, коли в надрах феодалізму активізувався розвиток капіталістичних відносин, коли старий феодальний стан розкладався, а середньовічний стан міщан перетворювався на сучасний клас буржуазії. У той час відбувалося різке загострення класової боротьби, насамперед між селянством і феодалами.
Зростання промисловості й торгівлі створювало нові джерела прибутків монархів, що приводило до посилення їхньої фінансової незалежності від органів станового представництва. Ставши самостійними у фінансовому аспекті, монархи дістали можливість створити розгалужений, потужний, лише їм підпорядкований бюрократичний апарат управління, регулярну армію та професійну поліцію. Таким ліквідувалася залежність монархів від органів станового представництва, які обмежували їхню владу, тому монархи припинили скликати ці органи. Спираючись на помісне дворянство та буржуазію, які були зацікавлені у зміцненні централізованої держави, монархи завдали удару стародавній феодальній знаті і звели нанівець вплив станово-представницьких органів. Абсолютизм - це завершальний етап у розвитку феодальної монархії, остання форма феодальної держави і права.
Абсолютна монархія мала місце майже в усіх країнах Західної Європи. Особливо яскраво вона проявилась у Франції. Зародження в надрах феодалізму капіталістичного укладу зумовлювало зміни характеру абсолютизму. У початковий період свого розвитку абсолютна монархія відіграла прогресивну роль, сприяючи розвиткові мануфактурної промисловості, внутрішньої та зовнішньої торгівлі, а також подальшій централізації держави. Потім абсолютизм виступив у досить реакційній ролі - став на перешкоді цьому розвиткові, щоби не допустити зростання могутності буржуазії, яка виявилася для нього небезпечною.
У Франції класичний абсолютизм характеризувався такими основними рисами:
розпуск Генеральних штатів, підпорядкування королю Паризького парламенту;необмежена компетенція короля у виданні законів та указів;повний контроль королівської влади над усіма провінціями;ліквідація автономії міст;створення розгалуженого бюрократичного апарату чиновників;скорочення сфери сеньоріальної юстиції;реорганізація армії, поліції, суду;призначення на церковні посади королем.