История возникновения Великого Шелкового пути. Путь называется "шелковым” из-за предмета торговли. А "великим” стали называть потому, что он связал бескрайние просторы восточных регионов с западными странами, оживил торговлю в многочисленных городах, находившихся на пути караванов. Вот почему он вошел в историю как "Великий Шелковый путь”. По данным археологических раскопок, шелк стал производиться в Китае в 2750 г. до н.э. Между V—II вв. до н.э. шелк стал вывозиться на продажу и обмен.
В китайских письменных источниках содержатся сведения о том, что в VI в. каган Западнотюркского каганата и его свита были одарены шелковыми халатами. Это было время, когда шелк стал известен уже во всей Евразии.
У Петра I спочатку була відсутня чітка програма реформ у галузі державного правління. Поява нового державного закладу чи зміна адміністративно-територіального управління країною диктувались веденням війн, що вимагало значних фінансових ресурсів й мобілізації населення. Успадкована Петром I система влади не дозволяла зібрати достатньо коштів на реорганізацію та збільшення армії, побудову флоту, будівництво фортець і Санкт-Петербурга.
З перших років правління Петра дковувалась тенденція зниження ролі малоефективної Боярської думи в управлінні державою. У 1699 році при царі було організовано Ближню канцелярія, або Консиліум (Рада) міністрів, що складався з 8 довірених осіб, які управляли окремими наказами. Це був прообраз майбутнього Урядового Сенату, сформованого 22 лютого 1711 року. У Консилії було встановлено певний режим роботи: кожен міністр мав особливі повноваження, з’являються звітність і протоколи засідань. У 1711 році замість Боярської думи і Консилії було започатковано Сенат. Петро так сформулював основну задачу Сенату: «Дивитись у всій державі витрат, й непотрібні, а особливо марні, відставити. Грошей, якомога, збирати, оскільки гроші суть артерією війни.»