Радянізація — насильницьке насадження на певній території норм економічного, суспільно-політичного та культурного життя, що було характерним для тоталітарного Радянського Союзу.
Історично включала створення органів радянської влади, імітація виборів, які проходили під контролем більшовиків з відстороненням опозиційних їм кандидатів, націоналізації землі та власності, репресії проти представників ворожих класів. В сучасній історії під радянізацією розуміється копіювання зразків радянського життя (культ особистості вождя, колективістська ідеологія, обов'язкова участь в пропагандистських заходах тощо).
В роки громадянської війни радянізація відбувалася на територіях, захоплених Червоною армією. В подальшому радянізувались території, що окуповувались РРФСР та СРСР. Після закінчення Другої світової війни радянізація відбувалася в країнах соціалістичного табору.
Франко-прусская война 1870–1871 завершила эпоху формирования национальных государств в Западной Европе; на европейском континенте установилось относительное политическое равновесие – ни одна держава не обладала военным, политическим или экономическим перевесом, который позволил бы ей установить свою гегемонию; более чем на сорок лет Европа (за исключением ее юго-восточной части) избавилась от военных конфликтов. Политическая энергия европейских государств обратилась за пределы континента; их усилия сконцентрировались на разделе еще не поделенных территорий в Африке, Азии и бассейне Тихого океана. Наряду со старыми колониальными державами (Великобританией, Францией, Россией), в колониальной экспансии приняли активное участие новые государства Европы – Германия и Италия, – а также США и Япония, сделавшие в 1860-х решающий исторический выбор в пользу политической, социальной и экономической модернизации (война Севера и Юга 1861–1865; революция Мейдзи 1867).