Не знайшовши у Римі великих запасів продовольства, через два дні готи рушили на південь, спустошуючи Кампанію, Луканію і Калабрію. Втративши через шторм захоплений у Реджио флот, вони так і не зуміли перебратися в Сицилію, звідки мали намір дістатися багатої хлібом Північної Африки, й отаборились у Південній Італії, де у місті Козенца через кілька місяців, наприкінці 410-х років Аларіх несподівано помер від хвороби.
Вторгнення вестготів до Італії призвело до падіння земельних податків від однієї п'ятої до однієї дев'ятої від їх вартості до вторгнення в постраждалих провінціях. Аристократична великодушність, місцева підтримка громадських будівель і пам'ятників верхніх класів закінчилася в південно-центральній Італії після захоплення і розкрадання цих регіонів. Це був перший випадок за 800 років, коли місто Рим було захоплено, що зробило Західну Римську імперію більш вразливою і військово слабкою. Це стало шоком для людей обох частин імперії, які розглядали Рим як вічне місто і символічне серце їхньої держави. Східно-римський імператор Феодосій II оголосив три дні жалоби в Константинополі. Св. Ієронім написав у скорботі: «Якщо Рим може загинути, що може бути безпечним?»
Захоплення Рима було кульмінацією багатьох кінцевих проблем, що стоять перед Західною Римською імперією. Внутрішні повстання і узурпації послабили імперію перед зовнішніми вторгненнями. Ці фактори назавжди пошкодили стабільність Римської імперії на заході. Римська армія тим часом ставала все більш варварською і нелояльною по відношенню до Імперії.Ще більше за негативними наслідками захоплення Рима вандалами відбулося у 455 році. Остаточний розпад Західної Римської імперії стався у 476 році, коли німецький вождь Одоакр скинув останнього західноримського імператора, Ромула Августула, і оголосив себе королем Італії.
Объяснение:
Главной целью внутренней политики императора стало укрепление и охранение существующего строя. Программа его деятельности определялась фразой, произнесенной им при вступлении на престол: "Революция на пороге России, но, клянусь, она не проникнет в неё, пока во мне сохраниться дыхание жизни". Понимая, необходимость широких преобразований и опасаясь нового революционного всплеска, император провел ряд реформ, которые не затронули основ государственного устройства. Отсюда противоречивость и двойственность политики Николая I: с одной стороны, широкая политическая реакция, с другой - осознание необходимости уступок "духу времени". В целом же, политика Николая I носила консервативный характер на протяжении всего царствования. Главными направлениями деятельности стали: укрепление самодержавной власти; дальнейшая бюрократизация и централизация страны; работа, направленная на создание полицейского государства. Ключевой проблемой оставался крестьянский вопрос. Понимая необходимость отмены крепостного права, Николай не ставил перед собой задачи его ликвидации.
1 задание:ответ А
2 задание:ответ С