Німеччина після Віденського конгресу залишалася політично роздробленою країною. Створений за його рішеннями Німецький союз існував лише на папері, позаяк не мав єдиного уряду, спільного законодавства та збройних сил.
У більшості німецьких держав запанувала реакція, відновлювалися феодальні повинності селян. У Пруссії король так і не виконав своєї обіцянки дарувати конституцію. Прийняті раніше конституції у багатьох німецьких державах були скасовані.Період 1815-1847 рр. став у Німеччині часом становлення сил, які виступали за подолання політичної роздробленості країни. Мрія про єдину державу, в якій будуть забезпечені невід'ємні права людини і громадянина стає визначальною для німецького націоналістичного руху.
Внаслідок переслідувань і репресій багатьом німецьким патріотам довелося залишити свої держави. 1834 р. у Швейцарії виникло таємне товариство "Молода Німеччина". Його метою була боротьба за об'єднання Німеччини, створення республіки, запровадження конституційного ладу з гарантіями основних політичних прав громадян.
Решающим в объединении Италии оказался путь сверху, а не революционный путь.
Итальянцы всегда осознавали свою национальную идентичность, но единое государство Италия возникло в ходе Рисорджименто только к 1870 году.
Мадзини и Гарибальди смогли поднять на борьбу и революцию 1948 -1949 годов народные массы.
Но у революционеров отсутствовало умение "договариваться" и революция была подавлена.
Создание подлинного государства требовало нечто большего чем умения поднять народные массы. Поэтому настоящим "отцом" Рисорджименто стал Кавур, сумевший объединить различные силы и разрозненные государства для создания единого государства Италия.
Роль Мадзини и Гарибальди после создания Италии была минимальной. Хотя конечно они остались национальными героями.