зазвитие экономики страны; увеличение армии; увеличение ядерных сил страны; борьба за мировое господство; страна пыталась попасть в европейские, азиатские и мировые союзы.
а) Был инженером-геологом, основал геологическую академию, сделал в этой сфере множество открытий
Писал учебник на казахском, поднимал уровень образованности среди своего народа, академик основал собственную научную академию
Государственный и общественный деятель, интересовалася культурой, даже поддерживал певцов и писателей
б) Он был большим знатоком казахской истории, литературы, культуры, этнографии, музыки и фольклора, известны его археологические изыскания на территории центрального Казахстана, труды по педагогике и литературе. Его вклады в развитие науки, культуры, соц. жизни Казахстана очень обширны и важны
Історичні назви українських територій
Історія України
Малий герб України
Стародавність[показати]
Середньовіччя[показати]
Козацька доба[показати]
Новий час[показати]
Революція[показати]
Радянська доба[показати]
Сучасність[показати]
Хронологія • Битви в історії • Історія культури
Категорія Категорія • Інші країни
пор
Перша засвідчена у писемних джерелах назва історичної території України — Руська земля. У Х—XIII ст. цю назву вживали у двох значеннях: конкретному — на окреслення ядра політичної спільноти — Середнього Подніпров'я, і розширеному, що охоплювало усі території, які спершу підпорядковувались Києву, а згодом тяжіли до нього. Понад 400-літня традиція ототожнення себе з Руською землею не зникла і після розпаду цієї єдності. Тільки Галицько-Волинська держава, увійшовши до складу Корони Польської як особистий домен короля, офіційно іменувалася з першої третини XV ст. Руським воєводством.[1]
Константинопольський патріархат задля розпізнання нового — московського і старого — київського святительських церковних осередків у першій половині XIV ст. вперше почав вживати поняття Micra Rosia (Мала Росія)‚ на відміну від Megale Rosia (Велика Росія). У церковно-адміністративному значенні поняття Мала Росія вживав Константинополь для позначення українських єпархій. З константинопольських грамот цей вислів в останній чверті XIV ст. перейшов до церковного письменства як урочистий синонім українського православного Польщі і Литовського князівства, а з кінця XVII — початку XVIII ст. став ототожнюватися з територією Козацької держави, аж врешті офіційно замінив її попередню назву (Україна).[2]
На західноєвропейських географічних мапах зе́млі колишніх північно-східних князівств послідовно позначалися як Moscovia. Натомість терени колишніх Чернігівського, Київського і Галицько-Волинського князівств, ототожнювані з первісною, материнською Руссю, завжди позначені як Russia чи Ruthenia
Паралельно у внутрішньому вжитку з XVI ст., а особливо після укладення Люблінської унії 1569 р. нарівні зі словом Русь починають дедалі активніше вживати поняття Україна. Характерно, що, як колись у княжі часи — Руська земля, слово Україна вживали в двох значеннях: конкретно-географічному — на означення Подніпров'я, і розширеному — як синонім усього українського Остаточно і юридично назва Україна закріпилася на початку XX століття за часів УНР.
Объяснение:
В ближайшее десятилетее у СССР нет никаких основных задач, потому что не существует такого государства, как СССР (союза советских социалистических республик).
СССР распался в 1991 году. (был основан СССР 30.12.1922)