иезуиты - неофициальное название членов общества иисуса, одного из крупнейших мужских монашеских орденов римско-католической церкви. более половины от общего числа иезуитов (в настоящее время насчитывающих ок. 27 тыс. ) – священники. остальные – это т. н. братья-коадъюторы, принимающие участие в деятельности ордена, но не имеющие священнического сана, и кандидаты, называемые схоластиками, которые проходят обучение и подготовку, чтобы впоследствии занять определенное положение в иерархии ордена.
девиз общества иисуса – «ad maiorem dei gloriam» («к вящей славе божьей») , а его цель – служение богу и церкви.
деятельность иезуитов не ограничена каким-то определенным поприщем, хотя приоритет отдается педагогической деятельности на всех уровнях. помимо этого, они проповедуют, осуществляют руководство духовными учреждениями и приходской жизнью, занимаются миссионерской деятельностью у себя в стране и за рубежом, научными изысканиями, изданием газет, обращенных к широким кругам читателей, и специальных религиозных журналов, деятельностью на телевидении и на радио, а также трудятся в учреждаемых орденом сельскохозяйственных и технических школах. 25 иезуитов канонизированы римско-католической церковью.
Відповідь:1. Колегія розглядала скарги на генеральний суд та ратушні суди, військову Канцелярію, полкові та всі інші Канцелярії, була своєрідним апеляційним органом.
2. Також вона мала гати за своєчасним збором та спрямуванням в царську казну хлібних, грошових та інших зборів.
3. Із зібраних грошей колегія мала роздавати платню Гетманській раді, Сердюкам і Компанійцям.
4.Ще одним із обов'язків колегії було вести прибуткові і видаткові книги, надсилати відомості про прибутки і витрати кожну третину року, а кожен рік надсилати прибуткові книги з Прокурором в Сенат.
5. Колегія мала гати за розподілом військового постою на так званих «вінтер-квартирах», а також, якщо виникнуть скарги на когось з цих військових, то в повноваженнях колегії було чинити суд за діяльностю Генеральної військової канцелярії також входило в повноваження Малоросійської колегії, як і перевірка гетьманських універсалів та інших документів — щоб гетьманським іменем не підписувались писарі та інші.
Пояснення: