Відновленню життя на Правобережній Україні значну увагу приділяв Степан Куницький, якого Собеський затвердив гетьманом ще в 1683 році. За досить короткий час його гетьманства (1683-1684) були відновлені міста Корсунь, Богуслав, Мошни.
Гетьману Андрію Могилі було дозволено набирати полковників не з дворянського стану, як було досі, а серед козацької старшини. Відразу після цього на Правобережжі відродилося кілька козацьких полків - Білоцерківський (Фастівський), Брацлавський, Вінницький (Кальницький) і Корсунський.
Для гетьманської резиденції Могила обрав місто Немирів Вінницької області. Влітку 1687 призначив наказним гетьманом полковника М.Булига. Під час гетьманства Могили в 1686, 1687, 1689 роках за дорученням польського уряду складалися козацькі компутів (списки, реєстри).
Процес заселення цих земель очолили старі заслужені козаки Семен Палій, Захар Іскра, Самусь (Самійло Іванович) та Андрій Абазин. На відміну від своїх попередників, які спиралися переважно на військовий, авантюристичний елемент, вони вважали за краще осіле, хліборобське населенню. Декларовані пільги привертали сюди мешканців Лівобережжя, переселенців з інших районів Правобережжя, Галичини, вихідців з Білорусії і Молдавії.
На території, визначених польською владою, було створено чотири територіальні козацькі полки. На території полків влада належала полковникам, сотникам і іншим представникам адміністрації. На місцях поширювалися норми звичаєвого та козацького права. У містах і селах створювалися органи козацького самоврядування. Очолював козацьку адміністрацію наказний гетьман, якого призначав король. У 1689-1693 роках наказним гетьманом був Гришко, а його наступником став Самусь.
Козаки нових полків (2 тис. Яких були записані в реєстр) брали активну участь у війні з Туреччиною, за що отримували чималі гроші від польської влади. Зміцнення козацтва призвело до загострення конфлікту з шляхтою, що спалахнув в 1688 році. Але поки йшла війна з Туреччиною, верховна влада Речі Посполитої закривала на це очі.
1. 1640, 3 ноября — после одинадцатилетнего перерыва созван парламент, вскоре вышедший из-под контроля короны и позднее прозванный Долгим так как действовал до 1653 года. 1641 — парламент отказался финансировать подавление мятежа в Ирландии и принял закон о невозможности роспуска парламента без его согласия. В августе 1641 парламент принял «Великая ремонстрация» — сборник статей, перечислявших преступления короны. После этого государственная власть фактически сосредоточилась в руках парламента. 1642 — попытки короля Карла I распустить Парламент приводят к противостоянию сторонников Парламентаи сторонников короля («роялистов») . 10 января король покидает Лондон. 4 июля был создан Комитет обороны, возглавивший военную деятельность парламента. 6 июля парламент принял решение о наборе 10-тысячной армии, назначив главнокомандующим графа Эссекса. 22 августа король объявляет начало операции по подавлению мятежа графа Эссекса, что фактически означает объявление войны парламенту. Резиденцией «кавалеров» стал Оксфорд. 23 октября — Битва при Эджгилле — первое крупное сражение парламентских сил «круглоголовых» и «кавалеров» , второе — в ноябре при Тернем-Грин. 1643, 20 сентября — Первая битва при Ньюбери. Военный союз с шотландцами. 1644 — шотландская интервенция. Битва при Марстон-Муре. «Кавалеры» потерпели сокрушительное поражение на севере Англии. 1645, 14 июня — сражение при Нейсби: разгром «кавалеров» . 1646, 24 июня — взятие Оксфорда: бегство короля в Шотландию. 2,22 августа 1642 г - 1645г. 3.Славная революция (англ. Glorious Revolution) — принятое в историографии название государственного переворота 1688 в Англии, в ходе которого сторонники Парламента свергли короля Якова II Стюарта с голландской армии во главе со статхаудером Вильгельмом III Оранским, который стал королем Англии в совместном правлении со своей женой Марией II, дочерью Якова II. Данное событие также встречается в исторической литературе под названиями «Революция 1688 года» и «Бескровная революция» (такое название, однако, отражает только переход власти в Англии, и не учитывает войну в Ирландии и Шотландии). В результате революции абсолютная монархия в Англии была заменена дуалистической (см. Билль о правах 1689). Кроме того, прекратилась дискриминация протестантов и началась дискриминация католиков (они, в частности, не могли занимать престол и лишались права голоса). 3.Англия так стала именоваться, потому что кроме монарха в государстве есть ещё и конституция, которая законодательно полностью регулирует государственную деятельность монарха. Есть и парламент, который заведует законодательной ветвью власти. Исполнительная ветка (правительство) подчинена парламентской деятельности. Власть же монарха скорее демонстрационна.Английский тип монархии можно называть дуалистическим. Ещё один подобный термин, тоже подходящий, — монархический парламентаризм.Английский монарх и в наши дни является символической верхушкой власти. Но его функции сведены к поддержанию многовековых традиций, не больше того. Английская королева никем и ничем не руководит по сути, и не собирается этого делать.
Відновленню життя на Правобережній Україні значну увагу приділяв Степан Куницький, якого Собеський затвердив гетьманом ще в 1683 році. За досить короткий час його гетьманства (1683-1684) були відновлені міста Корсунь, Богуслав, Мошни.
Гетьману Андрію Могилі було дозволено набирати полковників не з дворянського стану, як було досі, а серед козацької старшини. Відразу після цього на Правобережжі відродилося кілька козацьких полків - Білоцерківський (Фастівський), Брацлавський, Вінницький (Кальницький) і Корсунський.
Для гетьманської резиденції Могила обрав місто Немирів Вінницької області. Влітку 1687 призначив наказним гетьманом полковника М.Булига. Під час гетьманства Могили в 1686, 1687, 1689 роках за дорученням польського уряду складалися козацькі компутів (списки, реєстри).
Процес заселення цих земель очолили старі заслужені козаки Семен Палій, Захар Іскра, Самусь (Самійло Іванович) та Андрій Абазин. На відміну від своїх попередників, які спиралися переважно на військовий, авантюристичний елемент, вони вважали за краще осіле, хліборобське населенню. Декларовані пільги привертали сюди мешканців Лівобережжя, переселенців з інших районів Правобережжя, Галичини, вихідців з Білорусії і Молдавії.
На території, визначених польською владою, було створено чотири територіальні козацькі полки. На території полків влада належала полковникам, сотникам і іншим представникам адміністрації. На місцях поширювалися норми звичаєвого та козацького права. У містах і селах створювалися органи козацького самоврядування. Очолював козацьку адміністрацію наказний гетьман, якого призначав король. У 1689-1693 роках наказним гетьманом був Гришко, а його наступником став Самусь.
Козаки нових полків (2 тис. Яких були записані в реєстр) брали активну участь у війні з Туреччиною, за що отримували чималі гроші від польської влади. Зміцнення козацтва призвело до загострення конфлікту з шляхтою, що спалахнув в 1688 році. Але поки йшла війна з Туреччиною, верховна влада Речі Посполитої закривала на це очі.