ответ:Сере́дній клас — група людей, що має стійкі доходи, достатні для задоволення широкого кола матеріальних і соціальних потреб. До середнього класу, як правило, відносять таких людей, які мають високий рівень освіти і кваліфікації, і що займають в суспільстві проміжне становище: між багатою невеликою частиною і значною - низькооплачуваною частинами населення. Відповідно до сторінки "American middle class", особи, що належать до середнього класу в загальному[1]:
мають комфортні стандарти життя;
мають значну економічну безпеку;
мають чималу робочу автономію;
покладаються на свої знання для самозабезпечення.
Представники середнього класу в Україні, за висловлюваннями фахівців, жодним чином не відповідають критеріям, встановленим для представників середнього класу демократичних держав світу.
так є
Объяснение:
дальше хз сори
История создания поэмы «Мцыри», известной романтической поэмы М. Лермонтова, могла бы сама по себе послужить сюжетом для повести. Замысел написать поэму о юном монахе, погибающем в неволе монастыря, появляется у поэта еще в юности. В дневнике семнадцатилетнего Лермонтова мы читаем следующие строки: «Написать записки молодого монаха 17-ти лет. С детства он в монастыре, кроме священных книг, ничего не читал. Страстная дума таится – Идеалы». Но понадобилось достаточно много времени, почти 10 лет, чтобы замысел поэта воплотился. Самым сложным оказалось найти те идеалы, за которые мог бы погибнуть герой.
Подробнее: https://obrazovaka.ru/sochinenie/mcyri/istoriya-sozdaniya-poemy.html
Объяснение:
Свої поселення давні слов’яни споруджували зазвичай поблизу річок, струмків та озер, поряд із заплавними луками. Тобто місце обирали так, щоб земля була родючою й легкою для обробітку, а на луках росли соковиті трави. Поселення були неукріплені, на відміну від трипільських не мали чіткої забудови. Житла були наземні або заглиблені (напівземлянки, землянки). Стіни споруджувалися на дерев’яному каркасі з плетеної лози (ззовні їх обмазували глиною) або були складені зі зрубаних стовбурів. У деяких житлах були прибудови типу сіней. Земляні долівки, очевидно, покривали соломою або очеретом. У багатьох помешканнях на долівці облаштовували відкриті вогнища, інколи печі з каменю або глини.
Неподалік від житла була господарська частина подвір’я. Найближче містилися господарські ями, які використовувались як зерносховища та погреби для продуктів. Трохи далі – комора, хлів для худоби, невеликі будівлі, що могли служити для утримання свійської птиці чи дрібної худоби.
Давньослов’янські поселення розташовувалися на невеликій відстані (до п’яти км) одне від одного, досить часто «гніздами» (групами родичів). Кожне таке «гніздо» складалася з 10–15 поселень і належало одній громаді (общині). Общини ж об’єднувалися в племена. На чолі племені стояв обраний громадою вождь. Якщо виникала потреба боронитися від сильного ворога, то племена слов’ян об’єднувалися в міжплемінні воєнні союзи.