1. Главные последствия нормандского завоевания состояло в усилении королевской власти и началу образования централизованного государства в Англии.
2. В Англии сословная монархия возникла раньше чем во Франции, потому что в Англии парламент был создан феодалам для контроля самого короля, а во Франции Генеральные штаты созывались самим королем, для борьбы с папами, которые практически не участвовали в управлении государством
3. После реформы Генриха 2 в стране появился суд присяжных, рыцари могли освободиться от обязательного участия в военных походах за особый взнос, было возвращено народное ополчение, которым управлял шериф.
4. Английский парламент существует 755 лет.
5. Для английских королей зада объединения страны и роста территория их домена в 11-13 века не была так важна как для французских, т.к. английский король был единственным правителем и главным феодалом, следовательно земля не делилась между потомками. Во Франции земли давались за службу, была сложная система подчинения. Поэтому задача объединения земель и ограничение власти герцогов во Франции имела большой смысл
Історія середньовічних королівств - це дзеркало європейської історії. Дивлячись на нього можна відтворити шлях, який пройшли європейці за тисячоліття.
Вожді варварських племен, що зруйнували Західну Римську імперію не були правителями. Вони очолювали дружину, а все плем'я йшло за прадавнішніми звичаями, у яких вождю було чітко відведене місце. Єдине, що відрізняло вождя від інших воїнів, це особливий спис (щось на зразок капітанської пов'язки у футболі). У дружині панували звичаї бойової рівності та братерства. Військову здобич ділили порівну. Вождь був на чолі, доки демонстрував свою силу та удачу. Старий та невдаха влади позбавлявся.
Країни Сходу розвивались принципово по-іншому, ніж країни Європи. Європейський розвиток схожий на піднімання шаблями драбини - щоразу вперед і вверх (лінійно-поступово). Розвиток східний - як тісно стиснуті витки пружини, рух по колу (циклічний). Не треба думати, що на Схожі розвитку не було. До XIV ст. Європа завжди була бідніша ніж країни Сходу. А багатство це об'єктивний показник нормального розвитку. Отже, Схід розвивався, інколи навіть процвітав, але змін соціальної структури не відбувалося. Кожен мав стільки, скільки йому положено відповідно до його становища в державі та суспільстві. Держава була сильною і контролювала всіх і все. Якщо якийсь власник намагався багатіти, збільшуючи свою приватну власність, то його швидко ставили на місце. На чолі днржави стояв обожнюваний, чи наділений іншим чином священною владою правитель, який мав право розпоряджатися майном чи життям підданих.