Из-за приключенческих фильмов, умильных цитат в интернете и книг, написанных колонизаторами во времена активной колонизации, средние представления европейца о коренных жителях Америки довольно стереотипны. Даже понимая, что Южная и Северная Америки отличались друг от друга историей, многие очень смутно представляют себе, как именно выглядели эти отличия. Кажется, на юге ели картошку и кукурузу, а на севере — мясо дичи… Так?
Земледельцы на юге и охотники на севере
Многие сельскохозяйственные культуры пришли в Европу именно из нынешней Латинской Америки. Это кукуруза, картофель, помидоры, тыква и некоторые другие овощи. Но сельским хозяйством занимались не только жители Южной и Центральной Америк. Индейцы Великих Озёр (территория нынешней Канады) питались в основном дикорастущим рисом, собирая его по озёрным берегам и болотам. Причём риса росло так много, что его удавалось обменивать на что-то полезное во время торговых встреч с другими племенами.
Постійні війни стимулювали розвиток у скіфів державотворчих процесів. Верховна влада в скіфських племенах належала цареві. Цар очолював військо, його влада була спадкова і майже не обмежена. Але для вирішення найважливіших питань скликалися народні збори усіх воїнів – «рада скіфів». На засіданнях цього органу могла вирішуватися навіть доля царів. Землі скіфів поділялись на номи, якими керували представники царської родини.
Військові походи та нерівномірний розподіл військової здобичі стимулював майнове і соціальне розшарування скіфського суспільства. Виділися такі основні суспільн воїни (з середовища воєначальників походила скіфська знать та царські родини); жерці; рядові общинники (землероби, пастухи) – більшість населення; раби.
картина была о польском восстание