Среди множества аспектов происхождения казахского народа можно выделить два стержневых: лингвистический и антропологический. Есть все основания полагать, что оба процесса на рассматриваемой территории развивались параллельно, главным образом по исторической вертикали. Такой подход позволяет проследить преемственность и сохранившиеся «предковые» черты. Правда, в отдельные исторические эпохи определенную роль сыграло и развитие по горизонтальной линии. Примечательно, что в древности коренные насельники региона имели общую лингвистическую и антропологическую основу, и у современных потомков генетическая кластеризация в основном соответствует лингвистической. При изучении проблемы возникновения казахского народа надо обратить внимание на историю жизни древних племен населявших земли Казахстана. Хотя однозначно нельзя сказать, что прямыми предками казахского народа являются племена, которые кочевали по территории современного Казахстана 3-2 тысячелетия назад. Тем не менее, если возникновение народа напрямую связано с развитием хозяйственной деятельности, появлением самобытной культуры, формированием языка, то эти племена имели непосредственное отношение к формированию казахской народности.
Перші муровані храми в Галичині та Волині з’являються досить рано — із кінця ІХ — початку Х ст., що було зумовлено впливом чеської архітектури. Але, на жаль, переважна більшість храмів кінця ІХ—ХІІІ ст. назавжди втрачена.
У ХІІ—ХІІІ ст. сформувалися Волинська і Галицька архітектурні школи. На волинських будівничих відчутний вплив справила Київська школа, а галицькі архітектори використовували як традиції Київської Русі, так і надбання західноєвропейських майстрів.
Серед збережених часом монументальних споруд є Успенський собор у Володимирі-Волинському. Він збудований у 1160 р. київськими майстрами за наказом князя Мстислава Ізяславовича. Ця шестистопна однокупольна будівля має простий, але водночас величний вигляд.
Його сучасник — Успенський собор у Галичі, збудований Ярославом Осмомислом (1157 р.),— зберігся до нашого часу лише у вигляді руїн. Це був чотиристопний однокупольний храм, оточений галереями і прикрашений білокам’яною різьбою. Він є яскравим виразником галицької архітектурної школи, яка багато запозичувала з поширеного у Європі романського стилю.
У Галичі будували не з цегли, а з місцевого каменю, використовуючи різні породи алебастру і вапняку. На території міста археологи знайшли близько тридцяти кам’яних будівель. До особливостей галицької архітектури належить також іб облицювання стін керамічними рельєфними плитками із зображенням грифонів, орлів, воїнів, із рослинними та геометричними орнаментами.
На місці давнього Галича (тепер тут розташоване село Крилос) до нашого часу зберігся храм Св. Пантелеймона (ХІІ—ХІІІ ст.), який також є яскравим представником галицької архітектурної школи.
Про багатства й архітектурні особливості галицько-волинських храмів дає уявлення опис церкви Іоанна Златоуста в Холмі (ХІІІ ст.).
Среди множества аспектов происхождения казахского народа можно выделить два стержневых: лингвистический и антропологический. Есть все основания полагать, что оба процесса на рассматриваемой территории развивались параллельно, главным образом по исторической вертикали. Такой подход позволяет проследить преемственность и сохранившиеся «предковые» черты. Правда, в отдельные исторические эпохи определенную роль сыграло и развитие по горизонтальной линии. Примечательно, что в древности коренные насельники региона имели общую лингвистическую и антропологическую основу, и у современных потомков генетическая кластеризация в основном соответствует лингвистической. При изучении проблемы возникновения казахского народа надо обратить внимание на историю жизни древних племен населявших земли Казахстана. Хотя однозначно нельзя сказать, что прямыми предками казахского народа являются племена, которые кочевали по территории современного Казахстана 3-2 тысячелетия назад. Тем не менее, если возникновение народа напрямую связано с развитием хозяйственной деятельности, появлением самобытной культуры, формированием языка, то эти племена имели непосредственное отношение к формированию казахской народности.