Дата:
1618 – 1648
Місце:
Європа (переважно Німеччина)
Результат:
Вестфальський мир
Сторони
Протестанти
Flag of Electoral Saxony.svg Саксонія
Statenvlag.svg Нідерланди
Flag of Brandenburg (1340-1657).svg Бранденбург
Flag of Bohemia.svg Богемія
Flag of The Electoral Palatinate (1604).svg Пфальц
Flag of Denmark.svg Данія-Норвегія
Sweden-Flag-1562.svg Швеція
Pavillon royal de la France.svg Франція
за підтримки:
Османська імперія Османи
Московія
Католики
Banner of the Holy Roman Emperor (after 1400).svg Імперія
Catholic League (Germany).svg Католицька ліга
Flag of Cross of Burgundy.svg Іспанія
Flag of Portugal (1640).svg Португалія
за підтримки:
Chorągiew królewska króla Zygmunta III Wazy.svg Річ Посполита
Flag of the Cossack Hetmanat.svg Запорожжя (див. Козаки у Тридцятирічній війні)Командувачі
Flag of Bohemia.svgФрідріх V Пфальцський
Flag of Sweden.svgГустав II Адольф †
Proposed flag of Île-de-France.svg Кардинал Рішельє
Flag of Denmark.svgКрістіан IV Данський
Flag of Saxony.svgІоан Георг I Саксонський
Flag Germany Emperors Banner.svgграф Тіллі †
Flag Germany Emperors Banner.svg Валленштейн
Flag Germany Emperors Banner.svgФердинанд ІІ, Імператор Священної Римської імперії
Flag Germany Emperors Banner.svgФердинанд ІІІ, Імператор Священної Римської імперії
Flag of Cross of Burgundy.svgГерцог Оліварес
Максиміліан І, курфюрст Баварський
Військові сили
в цілому 350,000
40-75,000 шведів (не рахуючи найманців)
50,000 голландців
приблизно 100,000 німців
понад 150,000 Французів
в цілому 450,000
300,000 іспанців
понад 100-200,000 німцівблизько 300,000 вбитих і поранених, втрати цивільного населення Німеччини понад 6,000,000
близько 400,000 вбитихВтрати
близько 300,000 вбитих і поранених, втрати цивільного населення Німеччини понад 6,000,000
близько 400,000 вбитихТридцятилітню війну поділяють на чотири періоди: чесько-пфальцький (1618—1625), данський (1625—1629), шведський (1630—1635), франко-шведський (1635—1648). У першому періоді чехи повстали проти імператора Фердинанда ІІ Габсбурга й обрали замість нього новим богемським королем Фрідріха V Пфальцького, голову Протестантської унії. Імператор в союзі з Католицькою лігою розбив чехів на Білій Горі (1620), а потім разом з іспанцями захопив Пфальц (1621—1623). Нідерландські протестанти вели війну за незалежність від Іспанії.
Филипп вошёл в Грецию не как завоеватель, но по приглашению самих греков, чтобы наказать жителей Амфиссы в центральной Греции за самовольный захват священных земель. Однако после разорения Амфисс царь не спешил удаляться из Греции. Он захватил ряд городов, откуда мог легко угрожать основным греческим государствам.
Благодаря энергичным усилиям Демосфена, давнего противника Филиппа, а теперь ещё и одного из руководителей Афин, образовалась антимакедонская коалиция между целым рядом городов; стараниями Демосфена к союзу был привлечён сильнейший из них — Фивы, до сих пор бывшие в союзе с Филиппом. Давняя вражда Афин и Фив уступила место чувству опасности от возросшего могущества Македонии. Соединённые силы этих государств пытались выдавить македонян из Греции, но безуспешно. В 338 г. до н. э. произошло решающее сражение при Херонее, положившее конец блеску и величию древней Эллады.
Разгромленные греки бежали с поля боя. Беспокойство, едва не переросшее в панику, овладело Афинами. Чтобы пресечь стремления к бегству, народное собрание приняло постановление, согласно которому такого рода поступки считались государственной изменой и наказывались смертью. Жители принялись энергично укреплять стены города, накапливать продовольствие, все мужское население призвано к военной службе, рабам обещана свобода. Однако Филипп не пошёл в Аттику, памятуя о неудачной осаде Византия и флоте Афин в 360 триер. Сурово распорядившись с Фивами, он предложил Афинам относительно мягкие условия мира. Вынужденный мир был принят, хотя о настроении афинян говорят слова оратора Ликурга про павших на херонейских полях: «Ведь когда они расстались с жизнью, была порабощена и Эллада, а вместе с их телами была погребена и свобода остальных эллинов»
Единственное в истории успешное восстание рабов, произошедшее во французской колонии Сан-Доминго в 1791-1803 годах, в результате которого колония получила независимость.