Одним із найважливіших факторів історичних процесів у добу середньовіччя стала християнська релігія і церква.для вирішення спірних питань з iv ст. почали збиратися вселенські собори. поступово в руках церкви зосередилося близько третини всієї земельної власності, тим самим вона отримала значну економічну силу. основними осередками поширення і зміцнення християнства в добу раннього і зрілого середньовіччя стали монастирі. обернення язичників було справою першочергової ваги для католицької церкви. вони проповідували серед варварських племен і залучали язичників до своєї віри
Различия взглядов относились, прежде всего, к таким вопросам: какой должна быть форма правления, законы; нужны ли правовые гарантии свободы личности; каковы оптимальные пределы автономии личности; какое место должна занимать религия; каково значение национальных элементов культуры, традиций, обычаев, обрядов. главное принципиальное различие между западниками и славянофилами проходило по вопросу о том, на какой основе можно и нужно следовать к социальному и нравственному идеалу: религии и веры, опоры на опыт народа, его сложившуюся психологию, или опоры на разум, логику, науку, на преобразование в соответствии с ними социальной реальности. славянофилы выступили с обоснованием самобытного пути развития россии. а западники были против россии.
