Людина – головна загадка для філософського мислення. З античності і до наших днів філософи розмірковували, намагаючись пояснити, що є людина. Однак, чи наблизилися вони до її розуміння? Мабуть, кожному з великих філософів, мислителів, видатних дослідників – Сократу, І.Канту, Г.Сковороді, Ж.-П.Сартру, З.Фрейду, М.Шелеру, В.І.Вернадському, Т. де Шардену, М.Фуко, А.Печчеї здавалося, що так. Однак з часом виявлялися нові складні проблеми. Вони стосувалися буття соціуму, впливу людини на природу в людського пізнання світу та власне себе. Ставало ясно: потрібні нові відповіді на питання «що є людина?» Тому для філософа проблема людини не застаріває та й не може застаріти.
Отже, перше, що потрібно наголосити. Проблема людини є вічна філософська проблема. Друге, що слід відзначити, що вона цікава не лише для філософів, а й для пересічної людини, оскільки йдеться про нас самих. Нарешті, третє зауваження стосується особливості філософського осмислення людини: воно пов’язане з можливістю представити цілісну картину людини та виокремити ознаки, що закриті для нашого повсякденного досвіду.
Пізнавати людину надзвичайно цікаво. Однак і дуже складно. Таке пов’язане зі складністю самої людини як предмету вивчення. Справа в тому, що людина водночас приналежна двом світам – природному та соціальному. Людина не може існувати без природи та поза нею. Однак особливості людини постають в соціумі. Втім людина не лише «частинка», елемент соціального світу. Вона інтелектуальна та духовна істота. Людина створила світ культури та цивілізації, поза якими не може існувати. І які не можуть існувати та розвиватися без людини – на відміну від природи. Людина адаптується до світу природи та соціуму не просто пристосовуючись до того, що є, а здатна створювати нову реальність.
Объяснение:
Объяснение:
1)Он завоевал Рязань Москву и другие многонациональные города
2)При рассеянной мануфактуре купцы размещали заказы у большого количества городских и сельских ремесленников, беря на себя закупку сырья и сбыт готовой продукции. Данный тип мануфактуры по производства не отличался от цехового, но приносит больше прибыли организовавшему её купцу.
При смешанной мануфактуре сборку изделие делали одновременно в нескольких мастерских. На первом этапе в разных мастерских изготовляли детали, на финальном этапе в отдельной мастерской их собирали в единое изделие. Такой производства требовал большой квалификации лишь от ремесленника, которые делал готовое изделия, детали могли изготовить его менее искусные коллеги. Такой увеличивал массовость продукции, делал её дешевле. Но вся работа всё равно проходила в мастерских, которые подчинялись цеховым уставам.
При централизованной мануфактуре всё производство велось в одном месте. Оно оказывалось разбито на множество простых операций, с которыми могли справиться даже неквалифицированные рабочие, которым не требовались долгие годы на обучение мастерству. Кроме того, такое производство можно было организовать где угодно при наличии нужного капитала, вне города, вне цеховых ограничений. Именно централизованная мануфактура сделал производство гораздо более массовым, а товары – дешевле, указав путь к индустриализации.
Духовенство освободили от налогов