В результате смены партийного и государственного руководства в 1964 г. во главе Советского государства оказался Л. Брежнев. Он был представителем постсталинской генерации советских руководителей, которые стали выходить на ведущие роли уже после XX съезда партии.
К середине 1980-х гг. в СССР сложился крепкий сектор «теневой экономики» и активизировалась организованная преступность. Она фактически ликвидировала государственную торговлю алкоголем, «приватизировала» этот сектор торговли и изъяла из госбюджета в результате 23 млн рублей.
Микола́й Копе́рник (пол. Mikołaj Kopernik, німецька Nikolaus Kopernikus, лат. Nicolaus Copernicus Torinensis або Thorunensis або Torunensis, ім'я при народженні — Nikolas Koppernigk; 19 лютого 1473, Торунь, нині Польща — 24 травня 1543, Фромборк, нині Польща) — польський астроном і математик, фізик, правник, дипломат, економіст, канонік та лікар. Автор геліоцентричної теорії побудови Сонячної системи.
Объяснение:
Народився у місті Торунь/Торн (пол. Toruń, нім. Thorn, Куявія) як наймолодший син у бюрге, де мешкала людина або звідки було її родинне коріння. Тому цей нащадок вихідців з Сілезії мав відповідне прізвище, котре й прижилося у світовій культурі згідно з його латинським відповідником: Ніколаус Копернікус («Nicolaus Copernicus»).
Більшість дослідників життя Коперника вважає, що його прізвище походить від місцевої назви рудокопів, копачів, котрі видобували мідь, — copper-mining[9]. Є й інше трактування походження прізвища «Коперник» — від назви рослини кріп, яку в цій місцевості масово вирощують і називають «koperek» або «kopernik»[10].
Сам Коперник не надавав великого значення[11] граматиці і орфографії написанню свого імені та прізвища через тогочасні суспільні звичаї і неусталені письмові форми. Прізвище «Коперник» вперше з'явилося у Сілезії в ХІІІ столітті і писалося по-різному латиною в місцевих документах. Саме 1480 року в «торунських книгах» вперше трапляється ім'я та прізвище його батька як Ніклас Коппернік (Niclas Koppernigk)[12][13][14]. Натомість у Краківських купецьких книгах він підписувався як Ніколаус Ніколай з Торуня (Nicolaus Nicolai de Torunia)[15]. А вже 1496 року в Болоньї він, вступаючи до колегіуму, поставив такий підпис: Домінус Ніколаус Копперлінк де Торн — IX грошен (Dominus Nicolaus Kopperlingk de Thorn — IX Groschen)[16][17]. У перекладі українською мовою це означає «пан Ніколаус Копперлінк з Торуня — 9 грошів».
У Падуї Коперник підписався Ніколаус Копернік (Nicolaus Copernik), пізніше — Коппернікус (Coppernicus), натомість на автопортреті, копія якого міститься нині в Ягеллонськім університеті, стоїть автограф самого вченого — Н. Копернік (N. Copernic)[18]. Свої астрономічні праці він підписував іменем Коппернікус (Coppernicus), з двома «п» (так само і в 23 документах з 31 збереженого)[19]. А вже пізніше він уживав тільки одне «п», і на титульному аркуші його праці «De revolutionibus, Rheticus» опубліковано ім'я (у родовому відмінку) Ніколай Копернік (Nicolai Copernici). Очевидно, на ці всі варіанти його прізвища мали вплив французька, італійська й латинська мови. Польська мова тоді ще не постала як національна.
Міжрегіональна Академія управління персоналом, у якій завжди велику увагу приділяють не лише навчанню, а й вихованню у студентів поваги до своєї історії, культури, звичаїв цими днями зініціювала проведення Всеукраїнського круглого столу «Великий князь Святослав: погляд через століття». У роботі наукового форуму взяли участь професори, науковці, викладачі та студенти Академії та інших наукових і навчальних установ. Зокрема, кандидат філологічних наук, професор, директор Інституту культурологічних та етнополітичних досліджень Василь Яременко, доктор історичних наук Інституту археології НАН України Андрій Скиба, кандидат історичних наук, завідувач відділу етнології Науково-дослідного інституту українознавства МОН України Юрій Фігурний, кандидат історичних наук, професор кафедри українознавства МАУП Юрій Шилов та інші. З вітальним словом до усіх гостей та учасників конференції звернувся заслужений працівник освіти України, президент МАУП Георгій Щокін. «За часів князювання великого князя Святослава Праукраїна-Русь була найбільшою за своєю територією – від Каспію до Балкан. І вона була однією з найпотужніших держав Європи. Ми знаємо, що князь Святослав був язичником, тобто носієм прадавньої слов’янської віри. Саме тому в Росії, яка прийняла християнство не було увічнено пам'ять про нашого величного пращура. Тим більше не могло бути мови про його увічнення під час більшовицького режиму. І лише 2003 року після тяжких переговорів з владою нам вдалося на кошти Міжрегіональної Академії управління персоналом збудувати пам’ятник-монумент Святославу Хороброму. І нині рівно через 140 років після того, як наш великий пращур розбив Юдейську Хазарію, яка тривалий час була одним з головних супротивників Київської Русі, ми вшановуємо пам'ять нашого великого князя Святослава Хороброго і вважаємо, що будемо гідними пам’яті всіх наших великих пращурів і не дамо завоювати нашу Україну» - відзначив Георгій Щокін. Під час круглого столу відбувалося обговорення ролі історичної постаті Святослава у розвитку України, значення історії, культури, фольклору та моральних традицій України у вихованні молодого покоління. «Сама постать Святослава і всі розмови, які точаться навколо неї – це багатоаспектна проблема, - зазначив Василь Яременко. - Є аспект суто науковий, адже й понині є різні думки і оцінки постаті великого князя; культурологічний, який досить привабливий для молоді, бо треба знати свою історію. Однак є й політичний, а швидше ідеологічний аспект, який зводиться до того, щоб визначити: відіграв він позитивну роль, знищивши Хазарію, чи негативну для майбутнього нашої держави. Однак ми повинні знати, що ще з часів правління Святослава Хороброго на нашій землі формувалися архетипи української національної ідеї. Формувалися такі цінності, як честь руської землі, руського воїнства. Саме Святослав Хоробрий створив образ ідеального князя Київської русі, князя-завойовника».
Святослав – ім’я, що стало легендою тисячоліття. Хоча тисячоліття, яке минуло, що прийшло після нього, було далеко не найславнішим для його землі і народу. Очевидно, волею Провидіння, Святославу Хороброму судилося завершити Золотий Вік руських велетнів. Усі, хто прийшли після нього, лише намагалися відродити колишню славу. Він був останнім з тих володарів Руси-України, хто не мав шкідливої звички чекати нападу ворога, а сам проголошували світові горде: «Іду на ви!». Ці слова виявилися такими важкими, що після Святослава ще досі ніхто з українських державних мужів не наважився їх переконливо повторити. Та востаннє з уст непереможного князя вони звучали настільки могутньо, що, здається, навічно закарбувалися у глибинах підсвідомості нації, їм ще належить дочекатися нового повороту колеса часу, щоби знову, в черговий раз, переможно втілитися.
Выбирай сам что тебе там нужна!