1.Древний народ кангюев, который сформировался на основе группы сакских племён присырдарьинских районов, в III веке до н. э. создал своё государство, известное под названием Кангха — Кангюй.
2.На месте кангюйских поселений в большом количестве находят зерна проса, ячменя, пшеницы, а также семена дыни, арбуза, яблони, винограда, абрикосов, овощных культур.
3.Китайские источники сообщают, что правители в государстве Кангюй носили название «Чао-ву»Однако некоторые исследователи сомневаются в правдивости этого факта, так как это название у правящего дома Кан появляется только в своде Бэй ши (Вэй шу), а сама информация о царстве носит противоречивый, и возможно, компиляционный характер, зачастую ставя вопрос о информационной логике и достоверности сведений
4.В правление Ли Шиминя канцзюйцы несколько раз предлагали вступить в танское подданство, но император решил, что отправлять войска так далеко на запад будет тягостно для народа.
После эпохи Хань лексическая форма «Канзюй» в текстах китайских исторических источников начинает постепенно вытесняться наименованием «Кан», что фиксирует, вероятно, начавшийся с конца IV — начала III века процесс медленного распад мини-империи Кангюй на ряд крупных политических субъектов, одним из которых стало государство Алань (бывшее владение Яньцай).
В III в. н. э. Кангха была завоёвана кочевыми племенами
5.хз
II рівень:
Карл Великий помер 814 р. і похований в Ахені. Після його смерті імперія проіснувала недовго. Причини розпаду крились у самому характері держави, створеної Карлом Великим. Він силою об'єднав народи, різні за рівнем розвитку і культурою, в яких спільною була лише християнська віра. Господарство мало натуральний характер: усі необхідні речі та продукти вироблялися не для продажу, а для власного споживання. Відсутність торговельних зв'язків сприяла ізоляції окремих областей держави Карла Великого.
Карл Великий помер 814 р. і похований в Ахені. Після його смерті імперія проіснувала недовго. Причини розпаду крились у самому характері держави, створеної Карлом Великим. Він силою об'єднав народи, різні за рівнем розвитку і культурою, в яких спільною була лише християнська віра. Господарство мало натуральний характер: усі необхідні речі та продукти вироблялися не для продажу, а для власного споживання. Відсутність торговельних зв'язків сприяла ізоляції окремих областей держави Карла Великого.
ІVрівень:
Юстиніан, щоб добути гроші, віддавав продаж основних продуктів на відкуп, збільшив податки. Церкві належала 1/10 земель. Єресі переслідувались. В 529 р. в Афінах була закрита вища школа – останній оплот античної науки і культури.
Далі Юстиніан почав відвойовувати територію Західної Римської імперії. В 533 – 534 рр. було захоплене Вандальське королівство в Північній Африці, в 535 – 555 – Остготська держава, Галлія в 545 р. – Південно-Східна Іспанія, Сардинія і Корсика.