У першій половині XIX ст. в Наддніпрянщині в поміщицьких маєтках за тогочасною модою з’являлося чимало театрів, де грали актори-кріпаки. Серед найвідоміших були кріпацькі театри в селі Кибинці на Полтавщині в маєтку Д. Трощинського та селі Качанівка на Чернігівщині в поміщика Г. Тарновського. До його маєтку на театральні вистави приїздили М. Гоголь, М. Маркевич, М. Максимович та інші. Потім поява аматорських театрів. Гуртки акторів-аматорів існували в гімназіях та вищих навчальних закладах. Відомі аматорські трупи працювали в Полтаві, Харкові, Ніжині, Кременчуці та інших містах. Одночасно зі становленням професійного театру з’являлися нові українські актори. На думку більшості сучасників, найкращими з них були Михайло Щепкін та Карпо Соленик.
Денга (деньга) — так на Руси произносили персидское и татарское слово «тенге» — название ордынских монет. Деньга — серебряная русская монета XIV—XVIII вв., несмотря на название, ни в отношении веса, ни в отношении изготовления ничего общего не имеет с восточными монетами. Из гривны серебра (48 золотников или 204 г) чеканили 200 денег. Первоначально деньга чеканилась в Москве, а в начале XV в. почти во всех русских княжествах. В XVII — начале XVIII вв. наряду с серебряной деньгой чеканилась медная деньга.
1)переходом первенствующей роли от киева к владимирскому княжеству осуществляется переход родовых отношений между князьями в государственные. основой нового порядка стало вотчинное начало, единоличная собственность князей на вновь освоенные территории и возведенные города. политически это вело к единовластию ("единодержавию"). именно правители северо-восточной руси, утвердили единовластие и наследование по прямой линии. в этом проявились начатки государственных отношений, которым предстояло вытеснить родовой быт. носителями государственного начала становились самодержцы, а родового - бояре и княжата.5)форма правления - ограниченная монархия. в начале века во главе государства - великий князь, со второй трети века - царь. власть царя ограничивал земский собор (с середины века) и боярская дума. существенную власть и моральный авторитет имел митрополит (глава церковной власти) . заканчивалась эпоха удельных княжеств. политический режим - авторитаризм. 6)xv продолжалось развитие феодального землевладения. будучи верховным собственником земли, князь часть земель жаловал служилым людям "в вотчину". вотчины являлись формой обеспечения службы. это была наследственная, но все же условная собственность. земельной собственности, не связанной со службой, в государстве не существовало. в конце xv в. , после выселения новгородских бояр, на их месте были "испомещены" московские служилые люди. их владения стали именоваться поместьями. так наряду с вотчинным возникло поместное землевладение.
У першій половині XIX ст. в Наддніпрянщині в поміщицьких маєтках за тогочасною модою з’являлося чимало театрів, де грали актори-кріпаки. Серед найвідоміших були кріпацькі театри в селі Кибинці на Полтавщині в маєтку Д. Трощинського та селі Качанівка на Чернігівщині в поміщика Г. Тарновського. До його маєтку на театральні вистави приїздили М. Гоголь, М. Маркевич, М. Максимович та інші. Потім поява аматорських театрів. Гуртки акторів-аматорів існували в гімназіях та вищих навчальних закладах. Відомі аматорські трупи працювали в Полтаві, Харкові, Ніжині, Кременчуці та інших містах. Одночасно зі становленням професійного театру з’являлися нові українські актори. На думку більшості сучасників, найкращими з них були Михайло Щепкін та Карпо Соленик.
Объяснение: