Відповідь:
Диктатура Цезаря и его реформы
Фактическая власть Цезаря основывалась на его армии, на десятках тысяч его ветеранов, получивших земельные наделы в провинциях и в Италии[332], на поддержке всадничества, на симпатиях городского плебса. Всякая организованная оппозиция была сломлена, что тоже являлось одной из предпосылок диктатуры. Что же касается юридического обоснования власти Цезаря, то здесь он шел по стопам Суллы как с точки зрения «правовых» основ диктатуры (идея верховенства народа), так и в смысле конкретного ее оформления.
В первый раз Цезарь был провозглашен диктатором еще в ноябре 49 г. Но тогда эта диктатура носила временный, т. е. старый республиканский характер. Она была нужна Цезарю для проведения консульских выборов на 48 г., так как оба консула 49 г. отсутствовали. Второй раз он получил диктатуру на неопределенное время в конце 48 г. после битвы при Фарсале. Конкретная обстановка этого акта нам неизвестна. Своим начальником конницы (magister equitum) Цезарь назначил Марка Антония, который замещал его в Италии. С этого момента его диктатура фактически стала непрерывной. Тогда же, в 48 г., Цезарю была дана пожизненная трибунская власть (tribumcia potestas), что делало его особу неприкосновенной и давало ему всю полноту гражданской власти. Но при этом обычные народные трибуны продолжали выбираться в нормальном количестве. Сенат, кроме этого, предоставил Цезарю право на 5 лет занимать одновременно и должность консула. В 46 г., после битвы при Тапсе, диктатура была сделана годовой магистратурой, и Цезарь получил ее вперед на 10 лет, а в 45 г. — пожизненно (dictator perpetuus). К этому нужно прибавить, что Цезарь имел цензорские полномочия и право рекомендовать народу кандидатов на должности.
Титул императора стал составной частью его имени — его преноменом: imperator Caius Julius Caesar. Но это было не только именем: и сам Цезарь, и современники, и потомство стали вкладывать в термин «император» понятие носителя высшей, в частности, военной власти. Как император Цезарь стал носителем империя. С этим значением термин перешел к преемникам Цезаря и послужил основой для образования понятия империи в смысле военной монархии.
Шумер:
Шумер — историческая область в Южной Месопотамии (южная часть современного Ирака), а также название ранней цивилизации, существовавшей в указанной области и смежных районах в эпоху ранней бронзы (середина IV—III тысячелетия до н. э.). Шумерская цивилизация — составная часть единой шумеро-аккадской цивилизации Древней Месопотамии; вероятно, она является древнейшей в мире, а её коренную территорию традиционно называют «колыбелью цивилизации».
Аккад:
Аккад — государство, существовавшее в XXIV — XXII веках до н. э., а также древняя область в средней части Месопотамии, на территории современного Ирака. Столица — город Аккаде. Являлся крупнейшей державой своего времени.
Объяснение:
Реформація - це важливе явище європейської культури, яке змінило хід історії. Професор теології Мартін Лютер, прибивши до дверей замкової церкви у Вітенбергу (31 жовтня 1517 р., напередодні дня Всіх Святих) свої "95 тез" і започаткувавши Реформацію, поклав початок релігійним і культурним змінам у Німеччині і за її межами, що мали своїм наслідком соціальні, економічні й політичні трансформації.Загалом той час є періодом поступового руйнування традиційного, т. зв. феодального, суспільства і натурального господарства, а також - інтенсивного розвитку ринкових відносин, географічних відкриттів, колонізації Америки. Ці процеси помітно змінили не лише Європу - вони мали світовий масштаб.UA / RUЩо дала Реформація Європі і Україні?2017 року світ відзначатиме 500-річчя Реформації. Президент України Петро Порошенко підписав указ "Про відзначення в Україні 500-річчя Реформації". Щоправда, дехто вбачає в цьому кроці президента навіть "поклоніння перед Заходом".Автор: Петро Кралюк10 грудня 2016, 00:00Мартін Лютер як ченець.Лукас Кранах, 1521 р.Мартін Лютер як ченець. Лукас Кранах, 1521 р.2017 року світ відзначатиме 500-річчя Реформації. Президент України Петро Порошенко підписав указ "Про відзначення в Україні 500-річчя Реформації". Щоправда, дехто вбачає в цьому кроці президента навіть "поклоніння перед Заходом".Реформація - це важливе явище європейської культури, яке змінило хід історії. Професор теології Мартін Лютер, прибивши до дверей замкової церкви у Вітенбергу (31 жовтня 1517 р., напередодні дня Всіх Святих) свої "95 тез" і започаткувавши Реформацію, поклав початок релігійним і культурним змінам у Німеччині і за її межами, що мали своїм наслідком соціальні, економічні й політичні трансформації. Загалом той час є періодом поступового руйнування традиційного, т. зв. феодального, суспільства і натурального господарства, а також - інтенсивного розвитку ринкових відносин, географічних відкриттів, колонізації Америки. Ці процеси помітно змінили не лише Європу - вони мали світовий масштаб.У деяких країнах Європи формуються монархічні держави з сильною централізованою владою. Відбуваються трансформації наявних соціальних інституцій і виникають нові структури. У таких умовах не могло не постати питання про кардинальні зміни в християнських церквах, які і на Заході, і на Сході відігравали помітну роль у суспільстві.Ці питання, власне, й вирішувала Реформація - суспільно-релігійний рух, який продемонстрував на духовному й культурному рівнях кризу феодалізму і початок становлення нових буржуазних відносин. Коли на зміну феодальній прийшла буржуазна еліта, представники останньої починають чимдалі більше надавати значення не так усталеним суспільним цінностям (становим привілеям, місцю людини в соціальній ієрархії), як новим якостям - ініціативності, енергійності, здатності діяти нетрадиційно тощо. Це не могло не спричинити переоцінки цінностей, зокрема й релігійних.